Ефективне регулювання цін: що готують в уряді

Державне регулювання цін у нинішньому його вигляді неефективне і з цим потрібно щось робити. Але проблем там накопилось стільки, що придумати швидкий єдиний інструмент їх рішення – просто неможливо. І в експертному середовищі, і в уряді є розуміння, що "розгрібати" ці авгієві стайні треба поступово.

Першим таким кроком стала постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію пілотного проекту щодо ціноутворення на товари і послуги у сфері виробництва та реалізації продовольчих товарів", яка набере чинності вже 1 жовтня. Відповідно неї, вже за тиждень українські фермери, виробники продуктів харчування, а також торгові мережі звільняються від обов’язкової декларації (фактично – дозволу) на зміну цін і примусового обмеження націнки.

Ціноутворення і регуляція

Проблем з регулюванням ціноутворення у нас навіть декілька – пояснив у коментарі сайту "24" експерт сектору сільського господарства Офісу ефективного регулювання (BRDO) Богдан Андрющенко, який спільно з колегами проводив аналіз регуляторного впливу та М-тест до вищезгаданої постанови.

Перша: база для цінового регулювання – досить давній винахід. Нинішнє законодавство України у цьому питанні отримало норми "у спадок" і суттєвих змін не зазнавало ледь не з 20-х років минулого століття.

Друга: у системі державного управління існує величезний апарат, який покликаний це управління здійснювати. Але він недієздатний: вже два роки як перебуває у стадії ліквідації спеціальний орган, що контролював ціноутворення, – державна цінова інспекція.

Третя проблема – із всього арсеналу інструментів для регулювання ціноутворення, що існують в світі, у нас звикли використовувати прямі і найгрубіші – фіксування цін, обмеження рентабельності виробника, встановлення торгівельної надбавки тощо. Вони дієві для планової економіки, а для тонких налаштувань ринкової економіки вони малопридатні.

Сумніви щодо ефективності існуючого прямого цінового регулювання зокрема підтверджує і той факт, що попри його застосування і ціни на продукти, що підпадають під державне регулювання, і ціни на нерегульовані продукти зростають приблизно однаково, і це зростання корелює із загальним індексом споживчих цін.

Як приклад можна привести ціну на хліб, один з найбільш зарегульованих товарів. За останні роки щорічна динаміка цін на хліб відповідає загальній інфляції із відхиленням на рівні близько 2%.

Більше того — підприємці, яким таким чином "регулюють" ціни і, відповідно, їхні доходи, навчились обходити ці кострубаті вимоги. А отже – неефективне регулювання шкодить, в першу чергу тим, хто прагне працювати легально, заганяючи бізнес "у тінь".

Як зробити контроль над ціноутворенням ефективним

Щоб цього досягти – потрібно розуміти, які саме інструменти в системі регулювання ціноутворення не працюють, які – працюють і корисні, а які – навпаки, заважають.

Але для прийняття відповідних рішень бракує інформації.

Саме для цього уряд і запроваджує пілотний проект. Головна ідея цього пілоту полягає в тому, щоб на певний термін призупинити дію окремих інструментів цінового регулювання і подивитися, що відбудеться, та які наслідки матиме. На основі отриманих даних буде прийняте відповідне рішення,
— каже Богдан Анрющенко.

Які інструменти тимчасово відмінять

1. Декларування відпускної ціни.

Якщо виробник прагне за місяць змінити її більше, ніж на 1%, він змушений подавати комплект документів про це і довести, що це потрібно.

Зараз можливість працювати у цього інструменту дуже обмежена. Він базується на висновках державної цінової інспекції, яка вже два роки у стадії ліквідації. Тому суб’єкт, який схоче виконати цю вимогу – не зможе цього зробити,
– пояснив Андрющенко.

2. Обмеження торгівельної надбавки.

По ряду продуктів у нас діє норма, що торгова мережа не може виставляти торгову надбавку вище 15%. Для підприємців це збиток, вважає Андрющенко. Стандартна торгівельна надбавка, щоб утримувати приміщення, платити зарплати тощо, складає плюс-мінус 25%. А держава каже – ні, 15. Які дії суб’єкта господарювання? Він знаходить, як це обійти. І способів дуже багато – від маніпуляцій до перекладання відповідальності.

Наприклад, є інформація, що суб’єкти, які хочуть поставляти у певні мережі свою продукцію, змушені сплачувати різницю між встановленою торгівельною надбавкою і тією, яка необхідна цьому закладу. Формально все красиво. Але по суті — ні,
— пояснив експерт.

3. Встановлення рентабельності.

Якщо раніше все було державне і державним підприємствам держплан визначав, що вони повинні зробити, в якій кількості і кому віддати, то логічно було встановлювати і певні нормативи як орієнтир. Зараз, коли суб’єкт підприємництва самостійно визначає, що виробляти і скільки – сенсу в такій вимозі значно менше, відзначив Андрющенко.

Ефект від обмеження цінової регуляції

Головне завдання вищеописаного пілотного проекту уряду – отримати інформацію про те, які наслідки матиме призупинення дії цих окремих вимог з регулювання. Експерти наголошують – оскільки це саме пілотний проект, він обмежений у часі. Але це зовсім не значить, що ціни зростуть до захмарних висот. Може статися і навпаки – за відсутності непотрібного регулювання бізнес зможе урівноважити ціни на окремі види товарів.

Наслідком цього, в якомусь сенсі, експерименту має стати визначення цінорегулюючих норм, які не працюють і заважають розвитку бізнесу в Україні.

Хто і як контролюватиме процес

Ієрархія процесу наступна: рішення про впровадження пілотного проекту прийняв Кабмін. Але воно є достатнім для діючого законодавства держави. Виконувати рішення уряду будуть органи місцевої влади, які приймали свої нормативні акти – розпорядження, і дію яких необхідно також призупинити.

Тому експерти наголошують: запуску самого проекту має передувати досить велика підготовча робота. Для того, щоб мати можливість отримати результати (і інформацію, відповідно), потрібно отримати адекватний зріз сучасного рівня цін, точку відліку, і розробити методологію процесу моніторингу. Зайнятися цим доведеться обласним адміністраціям і управлінням статистики, під керівництвом Мінекономіки. Далі відбуватиметься відстеження і аналіз інформації, яку отримуватимуть в ході дії пілотного проекту. На основі цього аналізу стане зрозуміло – які саме норми цінового регулювання не діють або діють неефективно. І вже потім уряд прийматиме управлінське рішення — що робити з державним ціно регулюванням: відміняти, вносити зміни чи розробляти і приймати інший закон.

Ризики і перспективи

Є ризик, зауважив експерт, що популісти,які роками цією темою вдало спекулювали та використовували її як головний інструмент передвиборчих маніпуляцій, почнуть знову створювати напруження, маніпулюючи темою можливого підняття цін. Але варто зауважити, що на ціни впливають безліч факторів, і, насамперед, це ринок і споживачі. Тому це явище навряд чи носитиме системний характер.

Позитивний момент – виробникові за відсутності непотрібного регулювання не треба буде обманювати свого споживача: вдаватися до різного роду маніпуляцій типу "акція!", зменшувати вагу товару, використовувати менш якісну сировину тощо,
— пояснив Андрющенко.

Таким чином, пілотний проект щодо ціноутворення має на меті визначити, в яких питаннях державне ціно регулювання заважає розвитку бізнесу і як його змінити, аби воно було ефективним інструментом для захисту інтересів споживачів і не заважало розвитку підприємництва.

За словами Богдана Андрющенка, це вже десята схожа спроба. Але зараз виглядає так, що шанси, що пілотний проект спрацює і почнеться рух у напрямку до ефективного регулювання – досить високі.