Танки M1 Abrams уже понад 40 років стоять на озброєнні в американської армії і за цей час пройшли чималий шлях вдосконалень та модернізації, що робить їх одними з найпотужніших у світі. Якими є характеристики отриманої Україною бронетехніки та як M1 Abrams уже встигли себе зарекомендувати в світі – читайте у матеріалі 24 Каналу.

Цікаво Стало відомо, скільки танків M1 Abrams уже в Україні

З 1959 року основним бойовим танком американської армії був M60 Patton, однак вже у 1970-их у США вирішили працювати над новою технікою, адже то були часи холодної війни й американська армія готувалася до потенційної війни з СРСР, яка тоді мала всі шанси спалахнути.

  • Першою спробою став танк MBT-70 – спільний проєкт США та Західної Німеччини. Проєкт повністю провалився, однак у США не здавались і представили ще один – танк XM803. Однак і цей проєкт виявився невдалим, бо танк за собівартістю вийшов дорожчим за M60, а можливості мав майже такі ж. Тому в 1971 році Конгрес підтримав закриття обох проєктів і вже наступного року розпочалася робота над новим.
  • У 1976 році Пентагон уклав трирічні контракти з компаніями Chrysler Corporation та General Motors Corporation. Обидві працювали над своїми версіями. Наприклад, Chrysler обрав для танка реактивний двигун, а General Motors – дизельний.
  • У підсумку Пентагон обрав варіант, створений корпорацією Chrysler, і трапилося це далеко не в останню чергу через те, що компанія пообіцяла можливість включення до нової розробки німецької гармати калібру 120 міліметрів Rheinmetall M256 без збільшення витрат, ваги танка чи термінів виробництва. Армія спершу підтримувала варіант General Motors, але пізніше також схилилася до іншої версії.

У 1980 році перші танки M1 Abrams взяла на озброєння американська армія. Уже через 4 роки з'явилася модифікація M1IP з незначними оновленнями та покращеннями. А у 1986 році з'явилась модифікація M1A1 Abrams з покращеною бронею, захистом від хімічного, біологічного чи радіоактивного забруднень і за наступні 6 років таких танків виготовили у кількості 6 000 одиниць.

Першим бойовим випробуванням для американських танків M1 Abrams стала війна в Перській затоці, після того, як Ірак під керівництвом Саддама Хусейна окупував сусідній Кувейт та проголосив його 19-ою провінцією.

Американські танки відіграли одну з ключових ролей. Тоді цю техніку називали "смерть, що шепоче", оскільки двигун працював тихо, а танк, за мірками тих часів, рухався швидко. Тоді навіть існувало таке собі повір'я-застереження – якщо ти чуєш Abrams, то ти вже мертвий.

Війна у Перській затоці відзначилася масштабними танковими битвами. І вони були доволі символічними, адже США розробляли свої танки з розрахунком на війну з СРСР, а Ірак застосовував куплені в Радянського Союзу танки Т-72.

Знищений іракський радянський танк (зліва) та американські Abrams / фото US Navy/PHC D.W. Holmes II

Загалом за час війни в Перській затоці був підбитий чи знищений 21 танк M1 Abrams, з яких 2 знищили американці, аби іракці не отримали трофей. Також кілька танків були пошкоджені через "дружній вогонь".

Та показовим є інший факт – попри прямі влучання в танк, жоден член екіпажу не загинув і за весь час операції 20 членів екіпажів усіх підбитих танків зазнали поранень.

Після успішної операції в Перській затоці та відновлення незалежності Кувейту, США взялися за врахування помилок після першого бойового застосування нових танків M1 Abrams.

  • Найперше було вирішено побороти проблему "дружнього вогню". Тому нова модифікація M1A2 танка отримала ідентифікаційні панелі на боках та задніх частинах башт.
  • Також через витрати пального з'явився задум покращити двигун та зробити його більш економним, однак від цієї ідеї вирішили відмовитися.

Для посилення захисту самого танка, було вирішено використати броню зі збідненого урану. Вона зробила танк міцнішим, але водночас і важчим. Крім того, з'явилося чимало покращень у системі управління та навігації. Також було враховано і побажання екіпажів танків щодо покращення систем охолодження.

20 березня 2003 року США та союзники розпочали нову операцію в Перській затоці проти Іраку та режиму Саддама Хусейна. Тоді американські танки відігравали також одну з ключових ролей, як і в операції 12 роками раніше.

M1 Abrams проявили себе, як техніка, здатна витримати влучання гранат, мінометів та РПГ. Хоча не обійшлося без втрат. Станом на 2005 рік 80 американських танків були виведені з ладу, при цьому 17 не підлягали відновленню.

На той момент єдиними жертвами серед екіпажів були 4 американських військових, які загинули, коли один з танків з'їхав з мосту наприкінці березня 2003 року. Ще 3 членів екіпажів танків загинули у 2006 році через засідки. Урахування цього досвіду також призвело до модернізацій та появи нових модифікацій.

Abrams
Американські танки в Іраку, 2006 рік / Фото Пентагону

З 2008 року США почали продавати танки M1 Abrams Іраку, новим випробуванням для них став 2014 рік, коли іракські війська були вимушені протидіяти терористам "Ісламської держави". Тоді терористи знищили декілька американських танків, які мав на озброєнні Ірак, і ще кілька захопили. Один із них терористи використовували під час захоплення Мосульської греблі – найбільшої дамби Іраку на річці Тигр.

У 2016 році іракська армія повернула під свій контроль місто Хіт, яке раніше захопили терористи ІДІЛ. Цікаво, що в операції брали участь 3 танкові екіпажі M1 Abrams, однак 2 танки були виведені з ладу на початку наступу, але 1 танк продовжував операцію, демонструючи неабиякі результати. США, які спостерігали за подіями, були впевнені, що Ірак використовує кілька танків, і були дуже здивовані, дізнавшись, що такі результати демонструє один-єдиний екіпаж.

Танк M1 Abrams має численні модифікації, однак основними лініями є М1A1 та М1A2, на основі яких і створюють нові версії з тими чи іншими покращеннями. Тому на основні технічні характеристики ми будемо дивитися саме в контексті двох основних версій:

  • екіпаж – 4 особи (командир, навідник, заряджальник та механік-водій);
  • висота танка – 2,89 метра;
  • довжина – 9,83 метра (з гарматою), 7,9 метра (без гармати);
  • ширина – 3,65 метра;
  • вага – від 57 до 61 тонни (залежно від моделі);
  • основна гармата – М256, гладкоствольна, калібру 120 міліметрів;
  • додаткове озброєння – кулемет калібром 12,7 міліметра і ще 2 кулемети калібром 7,62 міліметра;
  • діапазон дії – 400 кілометрів;
  • потужність двигуна – 1 500 кінських сил. Він використовує одразу 4 види пального, основним є реактивне. Однак за його відсутності танк може використовувати дизель, бензин чи гас;
  • об'єм паливного баку – 1 900 літрів;
  • витрати пального – 4 літри на 1 милю (1,6 кілометра) руху, 45 літрів на годину роботи в холостому режимі;
  • швидкість – 67 кілометрів на годину по шосе та 48 кілометрів на годину по пересічній місцевості;

Водночас американські танки мають найбільший бойовий досвід з-поміж тих, які отримає Україна. Крім двох операцій у Перській затоці, ці танки були у складі миротворчої місії у Боснії та Герцеговині й в Афганістані.

Що відомо про танки M1 Abrams: дивіться відео

Коли у січні 2023 року США погодили надання танків Україні, було оголошено, що нашу державу підсилять новіші танки M1A2, які були створені після першої війни у Перській затоці. Для цього Пентагон підписав контракт з виробником на закупівлю 31 нового танка. Однак модель для України може мати зміни – вона мала б бути без збідненого урану.

Перед відправленням танки модернізували, тому цілком ймовірно, що там могли з'явитися ідентифікаційні панелі наступної моделі та інші важливі компоненти. Однак інформації про такі деталі зараз немає. Як і немає інформації про те, чи всі танки, які нададуть США, будуть моделями M1A1, чи все ж частина танків буде моделі M1A2.

Однак розчаровуватися відсутністю броні зі збідненим ураном не варто, адже 7 вересня 2023 року США оголосили про надання бронебійних танкових снарядів з тим же збідненим ураном. У росіян це б могло викликати істерику, однак вони вже змирилися з наявністю в України цієї зброї, коли на такий крок навесні цього року пішла Велика Британія.