Чому нещасних студентів виявилося так мало, що в них справді не було жодного реального шансу, аніж тільки героїчно загинути? Чи для вас роковини "героїв Крут" – це просто такий собі прапорець, чергова позначка нового українського календаря?
Читайте також: День пам’яті героїв Крут: історія бою, долі учасників
А справа в тому, що цим хлопцям, які мужньо загинули за Україну, не надали жодної допомоги. А не надали її тому, що боялися надіслати з Києва війська, позаяк в самому Києві більшовицькі агенти ходили з гаслами "Кієв, вставай!" та закликали народ піднятися проти "влади бариг". І розповідали, що "головний ворог не в Москві, а в Києві". Тому війська не рушили на допомогу, а студенти – героїчно загинули.
А сьогодні ідейні нащадки цих агентів проливають крокодилячі сльози за героями Крут (хоча, підозрюю, й не знають, хто вони такі – так само, як вони плуталися з прізвищами загиблих на Майдані) та белькочуть, що ворог не в Москві, а в Києві...
Мені від того гірко та соромно перед тими хлопцями, які загинули під Крутами.
Читайте також: У нас у багатьох випадках герої – це мертві люди. Можливо, нам більше не потрібні герої?