Чому День українського політв'язня – 12 січня?

Цю дату запропонував у 1975-му В'ячеслав Чорновіл. Вибір був символічним. Трьома роками раніше, 12 січня 1972-го, в Україні розпочалася спеціальна операція Комітету державної безпеки УРСР під назвою "Блок", яку потім охрестили "Генеральний погром". Протягом трьох днів були заарештовані практично всі відомі на той час діячі національно-демократичного руху України.

За темою Політв'язень окупантів Олег Таран під час тортур переніс клінічну смерть

Недовга "відлига"

Після смерті Йосипа Сталіна (1953 рік) під час так званої "хрущовської відлиги" в СРСР почалася повільна, але помітна лібералізація політичного та громадського життя, дещо ослабла цензура у ЗМІ та в мистецтві. В Україні, зокрема, стала оживати національна культура й освіта. Але зміни тривали недовго. Вже в середині 1960-х влада знову взялася "закручувати гайки".

В 1965 році відбулася перша хвиля арештів відомих українських інтелігентів – у різних містах "КДБісти" затримали майже 30 осіб, більшість з яких згодом засудили за статтею "антирадянська агітація і пропаганда".

На початку 1970-х репресивна машина СРСР уже мчала на повній швидкості…

"Справа Добоша" – привід для арештів


Скриншот кримінальної справи Ярослава Добоша, яка зберігається у Галузевому державному архіві СБУ / Фото цей день в історії

Каральна акція проти українських дисидентів ретельно готувалася КДБ УРСР під пильним кураторством Москви.

30 грудня 1971 року постанову про жорстку боротьбу із самвидавом ухвалило вже Політбюро ЦК КПРС.

А вже 4 січня 1972 року з'явився безпосередній привід для "зачисток". На станції Чоп у поїзді Москва – Прага затримали громадянина Бельгії, члена "Спілки української молоді" Ярослава Добоша – в його валізі знайшли фотокопії самвидаву, зокрема, "Українського вісника", а також "Словник рим української мови" політв'язня Святослава Караванського.

Згодом, у КДБ "вибили" з Добоша зізнання, що він приїхав до України "для виконання завдання закордонного антирадянського центру бандерівців ОУН". Добош "покаявся" перед телекамерами радянського телебачення, його слова розтиражували всі провідні газети СРСР – і 2 червня 1972 року влада "милостиво" звільнила арештанта від кримінальної відповідальності й видворила з країни.

"Розказав усе, що знав і чого не знав…"

Деякі з українських дисидентів висловлювали думки, що насправді Добош ще напередодні арештів був завербований КДБ. Але правозахисник Борис Захаров вважає, що "це, мабуть, не витримує критики" і цитує політв'язня Василя Овсієнка, який в одному з інтерв'ю сказав наступне:

Під новий 1972 рік в Україну приїхав Ярослав Добош. Він член СУМу, з Бельгії, йому 25 років. Він їхав через Прагу. Мені відомо, що моя однокурсниця Анна Коцур поїхала під Новий рік до Праги. Вона там мала зустріч із Добошем… дала йому телефони львівських і київських шістдесятників, зокрема, Івана Світличного. Він саме за цими телефонами у Києві дзвонив до Світличного, до когось там ще, і зустрічався потім зі Світличним та іншими людьми… Я пізніше, коли був заарештований, читав покази Добоша і дійшов висновку, що це була, мабуть, людина випадкова.

Він наголосив, що не певен, що Добош був завербований.

"Я не впевнений, чи він був справді завербований КДБ, чи це просто так, зі своєї наївності цікавився, чи мав якесь там завдання від своїх керівників чи не мав – Бог його знає. Але його КДБ використало досить-таки вдало. Він розказав усе, що знав і чого не знав, виступив із заявою по телебаченню, та заява була опублікована у пресі. Його випустили, а все це стало приводом для масових арештів української інтелігенції", – казав Овсієнко.

Арешти й знову арешти

Василь Стус / Фото Радіо Свобода

12 січня 1972 року КДБ УРСР розпочало операцію "Блок", заявивши, що її мета – "викриття інтенсивних контактів націоналістичного підпілля в Україні з закордонними українськими центрами та організаціями".

Протягом трьох днів за ґрати потрапили 14 осіб – у Києві (перші 9 зі списку) та Львові (наступні 5):

  1. Василь Стус, поет і публіцист
  2. Іван Світличний, мовознавець
  3. Євген Сверстюк, філософ
  4. Леонід Плющ, математик і публіцист
  5. Данило Шумук, громадський діяч, в’язень польських і радянських таборів
  6. Микола Плахотнюк, лікар і громадський діяч
  7. Зіновій Антонюк, правозахисник і публіцист
  8. Олесь Сергієнко, реставратор та інженер-механік
  9. Іван Коваленко, поет
  10. В'ячеслав Чорновіл, журналіст і літературний критик
  11. Михайло Осадчий, журналіст і письменник
  12. Іван Гель, правозахисник
  13. Стефанія Шабатура, митець-килимар
  14. Ірина Стасів-Калинець, письменниця і поетеса

Протягом наступних кількох місяців були також заґратовані:

  • Василь Романюк, священник, пізніше – патріарх УПЦ КП Володимир
  • Микола Холодний, поет
  • Іван Дзюба, літературознавець
  • Семен Ґлузман, психіатр
  • Надія Світлична, філолог
  • Ірина Сеник, поетеса
  • Василь Рубан, письменник
  • Ігор Калинець, поет
  • Василь Лісовий, філософ
  • Кузьма Матвіюк, викладач
  • Василь Овсієнко, журналіст і багато інших…

Іван Гель, Василь Стус, Іван Світличний (зліва направо) / Фото Helsinki.org.ua

Загалом протягом 1972 року КДБ заарештував у Києві, Львові, Харкові, Івано-Франківську, Кременчуку та інших містах України понад 100 осіб, з яких було засуджено 89. Арешти тривали і в наступні два роки.

Одного з найактивніших творців самвидаву – інженера Мар'яна Гаталу – влада не встигла схопити: 25 травня 1971 року у Львові він вкоротив собі віку...

Тюрми, табори і "психушки"

Судові розправи над українськими політв'язнями (більшість процесів були закритими) розпочалися влітку 1972 року. Майже всіх заарештованих засудили за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР – "антирадянська агітація і пропаганда". Покарання за цією статтею – позбавлення волі терміном від 6-ти місяців до 7-ми років та засланням на строк до 5-ти років чи без такого або засланням на строк від 2-х до 5-ти років.

Під час так званого "слідства" дисидентів лякали розстрілом, шантажували і піддавали тортурам. Так, "КДБісти" не могли довести, що В'ячеслав Чорновіл був редактором "Українського вісника", тому погрожували йому арештом дружини та сестри. На знак протесту він 8 діб тримав сухе голодування. 12 квітня 1973 року Чорновола засудили до 6-ти років позбавлення волі й 3-х років заслання.

1972 рік. Заарештований В'ячеслав Чорновіл / Фото Wikimedia

Деяких дисидентів покарали "класичним" на той час радянським методом – примусовим лікуванням у психтюрмі. Саме так влада розправилася з Миколою Плахотнюком, Леонідом Плющем, Борисом Ковгарем і Василем Рубаном. Причому, останнього звинуватили в організації діяльності з метою повалення існуючого ладу й інкримінували статтю – "зрада Батьківщини", що тягнула мінімум на 15 років тюрми або й на розстріл.

Але "найгуманніший суд у світі" постановив кинути Рубана до Дніпропетровської спецпсихлікарні, начебто натякаючи, що людина зі здоровим глуздом не могла б зрадити СРСР, а ось такий – запросто…

Читайте Сергій Куріс, якого бойовики тримають у полоні, у важкому стані, – Денісова

Боротьба триває!

Доля згаданих українських політв'язнів надалі склалася по-різному. Більшість продовжила боротьбу з радянською владою – після повернення з тюрем й таборів і навіть у застінках. Але репресії все ж зробили свою чорну справу – рух шістдесятників, які складали інтелектуальну еліту українського дисидентства, фактично розгромили, інших – залякали. Лише в другій половині 1970-х спротив владі знову почав наростати – в першу чергу, завдяки появі Української Гельсінської групи.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова наводить такі цифри:

Наразі Росія за політично-релігійними вмотивованими звинуваченнями переслідує 130 громадян України, з яких 121 перебуває в ув'язненні, у тому числі 2 жінки (15 – в тимчасово окупованому Криму, 106 – на території РФ) та 9 осіб позбавлені права на свободу пересування. 76 осіб вже засуджено на тривалі терміни, решта – 45 осіб перебувають під судом і слідством.

Коаліція громадських організацій України, які опікуються захистом осіб, позбавлених волі з політичних мотивів у зв'язку зі збройною агресією РФ проти України та сприяють їхньому звільненню, на своєму сайті оприлюднила список політв'язнів.

Боротьба триває!

Історія обману – Наскільки насправді відрізняються культура та ментальність українців і росіян: дивіться відео