Свободу не спинити! / Pixabay
12 січня – День українського політв'язня. Дата присвячена жахливим подіям, що відбулися у 1972-му, тобто нині – 50 роковини. Тоді радянська імперія розпочала жорсткі репресії проти української інтелігенції. Зараз імперія російська продовжує чорну справу свого кривавого пращура.
Чому День українського політв'язня – 12 січня?
Цю дату запропонував у 1975-му В'ячеслав Чорновіл. Вибір був символічним. Трьома роками раніше, 12 січня 1972-го, в Україні розпочалася спеціальна операція Комітету державної безпеки УРСР під назвою "Блок", яку потім охрестили "Генеральний погром". Протягом трьох днів були заарештовані практично всі відомі на той час діячі національно-демократичного руху України.
популярні відео
За темою Політв'язень окупантів Олег Таран під час тортур переніс клінічну смерть
Недовга "відлига"
Після смерті Йосипа Сталіна (1953 рік) під час так званої "хрущовської відлиги" в СРСР почалася повільна, але помітна лібералізація політичного та громадського життя, дещо ослабла цензура у ЗМІ та в мистецтві. В Україні, зокрема, стала оживати національна культура й освіта. Але зміни тривали недовго. Вже в середині 1960-х влада знову взялася "закручувати гайки".
В 1965 році відбулася перша хвиля арештів відомих українських інтелігентів – у різних містах "КДБісти" затримали майже 30 осіб, більшість з яких згодом засудили за статтею "антирадянська агітація і пропаганда".
На початку 1970-х репресивна машина СРСР уже мчала на повній швидкості…
"Справа Добоша" – привід для арештів
Каральна акція проти українських дисидентів ретельно готувалася КДБ УРСР під пильним кураторством Москви.
30 грудня 1971 року постанову про жорстку боротьбу із самвидавом ухвалило вже Політбюро ЦК КПРС.
А вже 4 січня 1972 року з'явився безпосередній привід для "зачисток". На станції Чоп у поїзді Москва – Прага затримали громадянина Бельгії, члена "Спілки української молоді" Ярослава Добоша – в його валізі знайшли фотокопії самвидаву, зокрема, "Українського вісника", а також "Словник рим української мови" політв'язня Святослава Караванського.
Згодом, у КДБ "вибили" з Добоша зізнання, що він приїхав до України "для виконання завдання закордонного антирадянського центру бандерівців ОУН". Добош "покаявся" перед телекамерами радянського телебачення, його слова розтиражували всі провідні газети СРСР – і 2 червня 1972 року влада "милостиво" звільнила арештанта від кримінальної відповідальності й видворила з країни.
"Розказав усе, що знав і чого не знав…"
Деякі з українських дисидентів висловлювали думки, що насправді Добош ще напередодні арештів був завербований КДБ. Але правозахисник Борис Захаров вважає, що "це, мабуть, не витримує критики" і цитує політв'язня Василя Овсієнка, який в одному з інтерв'ю сказав наступне:
Під новий 1972 рік в Україну приїхав Ярослав Добош. Він член СУМу, з Бельгії, йому 25 років. Він їхав через Прагу. Мені відомо, що моя однокурсниця Анна Коцур поїхала під Новий рік до Праги. Вона там мала зустріч із Добошем… дала йому телефони львівських і київських шістдесятників, зокрема, Івана Світличного. Він саме за цими телефонами у Києві дзвонив до Світличного, до когось там ще, і зустрічався потім зі Світличним та іншими людьми… Я пізніше, коли був заарештований, читав покази Добоша і дійшов висновку, що це була, мабуть, людина випадкова.
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter