І лише в кінці XVIII століття брати Монгольф'є змогли її реалізувати. 21 листопада 1783 року їхній аеростат з екіпажем з двох людей пролетів над Парижем. Оболонку кулі вони наповнили димом з перепаленої соломи.
З того часу повітроплавання пішло далеко вперед. Сьогодні кулі наповнюють теплим повітрям з пропанових газових пальників. Вони здатні утримувати потрібну температуру в кулях обсягом понад 3 тисячі кубометрів.
Оболонка кулі виготовлена з нейлону, рідше з дакрону переплетеного силіконовими чи поліуретановими нитками. Зверху - спеціальний вентиляційний отвір. Через нього пілоти випускають гаряче повітря під час стрімкої посадки.
Побачити новинки повітроплавання можна здебільшого на фестивалях
Окрім стандартних елементів конструкції інженери можуть вигадувати щось власне й оригінальне. Побачити ці новинки на власні очі можна здебільшого на фестивалях повітряних куль. Скажімо, на сході Франції, в Ельзасі і Лотарингії. Місцевий фестиваль повітроплавання вважається найбільшим у світі.
Традиція його проведення бере початок у 1989 році. Дебют одразу увінчався успіхом - на десятиденному дійстві були представлені понад тисячу куль з 67 країн світу. Причому як мінімум 300 куль постійно перебували в повітрі.
З того часу фестиваль щороку дивує гостей новими захоплюючими рекордами. Скажімо, у 2005-му 261 повітряна куля вишикувалися в лінію. Всі вони одночасно злетіли в повітря. Це був наймасовіший старт в історії аеростатів.