Щороку у листопаді близько шести тисяч вирощених тут норок йдуть на забій. Тисячу самок та до двохсот самців лишають для приплоду. Фермери бережно ставляться до звірків, їх навіть не забивають у звичний спосіб, а труять вуглекислим газом. Цей спосіб є безболісним та найбільш гуманним, кажуть фахівці.
“Коли на телеекранах показують зображення поранених тварин, у глядачів складається хибне враження про наше ремесло. Насправді усе навпаки. Ми намагаємося якомога ніжніше поводитися з цими звірками”, - каже фермер Магне Сорві.
Норвезькі шкури зазвичай продають до Фінляндії. За одне чорне чи коричневе хутро можна вторгувати 70 доларів США, біле та бежеве оцінюють у 95 доларів. Шкурка недешева, але шуба після пошиття взагалі космічно дорога. 8 тисяч доларів - середня ціна норкової шубки в норвезькому магазині.
Бізнес надприбутковий, але репутація у підприємців не найкраща. Захисники тварин називають їх шкуродерами та регулярно протестують проти хутряного бізнесу. Найбільш розвинутим він є в Данії та Китаї. Норвегії ж належить лише 1% на світовому ринку хутра.