Сучасна медицина дозволяє людству доволі ефективно протистояти будь-якій хворобі. Навіть страшний коронавірус COVID-19 відступає – чимало людей одужали. Але карантин, який був вперше застосований у Середньовіччя, дотепер є дійовим методом боротьби з пандемією.

Читати також Найнебезпечніші пандемії, які пережило людство: як з ними боролися і які були наслідки

Слово "карантин" походить з Венеції. Саме там у XIV столітті почали використовувати метод ізоляції людей, які прибували в місто. Керівництво придумало як протистояти чумі, яка у ті часи лютувала по Європі. Цікаво, що дослівний переклад слова "карантин" – "час, що триває сорок днів".

Венеція / Картина Джованні Белліні XV-XVI століття

Саме на такий термін у Венеції зобов’язали стояти на якорі усі прибуваючі кораблі та почали примусово поселяти тих людей, що прибували до міста, на його окраїні в спеціально відведених будинках. Метод виявився ефективним, тож його почали використовувати в інших регіонах.

Потім люди дізнались, що інкубаційний період вірусу зазвичай триває 14 днів й немає сенсу тримати в ізоляції людей аж 40 діб. Чому був обраний саме такий термін, досі невідомо. Історики припускають, що, можливо, ідея перегукується з описаними у Новому Завіті 40 днів, які Ісус провів у пустелі. Проте слово "карантин" дожило й до наших часів.

Як боролися з чумою?

Для підтримування порядку у Венеції була заборонена торгівля вином, зачинені всі трактири і таверни, будь-який торговець, спійманий на злочині, втрачав свій товар, причому належало негайно вибивати дно у бочок і зливати весь їхній вміст прямо у канали. Заборонили азартні ігри, виробництво гральних кісток. Зачинили будинки розпусти.

За кілька місяців, щоб уникнути розвитку депресії і паніки заборонили траурний одяг і скасували звичай виставляти біля порогу будинку труну з померлим і оплакувати його всією родиною на очах у перехожих. Чиновникам заборонялося виїжджати з міста під загрозо звільнення.

Але повернемось трохи назад, у VI століття – саме тоді спалахнула перша епідемія чуми, її назвали Чума Юстиніана, за іменем римського імператора. Пандемія чуми тривала понад 60 років, а в окремих регіонах — понад століття.

У XIV столітті вона знову повернулась й тоді забрала на той світ половину населення Європи.

"Чума" / Картина Арнольда Бекліна (1898)

Це були темні часи, наука й медицина переслідувалась, а люди довіряли своє життя лікарям, які використовували химерні засоби – наприклад прикладали до лімфовузлів засушені шкірки жаб та гадюк, випалювали виразки. Це все звісно не допомагало.

У містах, які були епіцентрами чуми, переганяли стада тварин: вважалося, що вони диханням очищують повітря. Для індивідуального захисту рекомендувалося нюхати букети квітів, пляшечки з парфумами, пахучі трави. У будинках наглухо закривали вікна та двері.

Проте корисні поради лікарі таки давали, вони рекомендували людям переселятися із заражених територій у села, подалі від цвинтарів й могильників, які вважались розплідниками хвороби.

Спалахи чуми траплялися в історії й надалі. Лише з винайденням стрептоміцину ця ситуація була взята під контроль.

Історія одного карантину

Найбільш відомим випадком, коли ізоляція допомогла перемогти хворобу, вважається історія англійського села Ієм, в якому в 1665-1666 роках від бубонної чуми померла велика частина населення.

Джерелом зараження мешканців стала посилка, надіслана з Лондона. На той час епідемія вже розгорталася на Туманному Альбіоні, але в основному на південному узбережжі. Ієм став одним з перших осередків у центрі країни.

У червні наступного року новопризначений голова села Вільям Момпессон, який до слова був священиком, ухвалює рішення про закриття села на карантин — заборонили відвідувати та залишати Ієм. Кордони міста позначили камінням, у якому зробили отвори, де мешканці залишали гроші, оброблені оцтом (його вважали засобом дезінфекції). Торговці зі сусідніх селищ забирали монети та залишали на місці продукти та припаси.

Пограничний камінь в Іємі / Фото wikipedia

У серпні смертність досягла піку — щодня вмирало п’ять-шість людей, але карантину все одно дотримувалися. Згодом смертність впала, а до листопада епідемія закінчилася, не розповсюдившись на інші міста та села центра країни.

До чого призводить паніка і невігластво

Налякані епідеміями чуми люди не вірили в її природне походження. Масова втеча з міст, охоплених хворобою, викликала анархію, паніку і владу натовпу. Від страху перед хворобою будь-кого підозрілого силоміць запроторювали в лазарет. Ці закладі тоді працювали на такому рівні, що потенційні пацієнти воліли вбити себе, тільки б туди не потрапити.

Доктор Шнабель фон Ром ( "Доктор Дзьоб Риму") / Гравюра Поля Фюрста, 1656

Разом з хворими до лазарету потрапляли й здорові, знайдені в одному домі із хворими або померлими, що в свою чергу змушувало людей приховувати хворих і таємно хоронити трупи. Що також сприяло поширенню епідемії. Бувало, що в лазарет тягли здорових багатіїв, щоб потім пограбувати їхні домівки.

Бували і випадки штучного зараження, викликані поширеним повір'ям, що позбутися чуми можна було передавши її іншому. Тому хворі спеціально ходили в церкву і на базар, щоб поштовхатися з людьми і подихати їм в обличчя.

Чимало людей махнули на майбутнє і пустилися берега, вони віддавались обжерливості і п’янству, розтрачуючи гроші з жінками легкої поведінки, що ще більше посилювало розгул хвороби.

"Іспанка"

Але давайте перестрибнемо у XX століття. Одразу після Першої світової війни у 1918 році світ охопила небачена пандемія грипу, який вбив більше людей ніж сама війна. Припускають, що від "іспанки" протягом двох років померло від 50 до 100 мільйонів людей. Точну цифру підрахувати не вдалось.

Ця хвороба походить з Іспанії? Ні. Де саме виник грип невідомо. Існують різні теорії, зокрема деякі дослідники називають Китай як початковий пункт пандемії. Іспанським його назвали через те, що саме в цій країні вперше офіційно заявили про випадки захворювання.

За своїм типом, "іспанка" майже ідентична з свинячим грипом – H1N1, який до нас приходив не так давно у 2009 році.

Історики пишуть, що іспанський грип рознесли по світу солдати, які повертались додому.

Які заходи вживали аби побороти пандемію?

Закриття шкіл, магазинів та ресторанів, обмежували перевезення. Також було обов'язковим соціальне дистанціювання та заборона громадських зібрань. Носили маски. Дуже нагадує наш карантин, чи не так?

Звичайно, змусити громадян виконувати такі накази – це вже інша історія, виникали конфлікти й навіть трагедії. У 1918 році офіцер охорони здоров’я в Сан-Франциско застрелив трьох людей, коли один відмовився носити обов’язкову маску для обличчя. Також людей часто штрафували. Але врешті-решт найбільш різкі заходи окупилися.

Жінки у часи "іспанки" / скриншот з фільму Pandemic 2020

Історія говорить про те, що швидке послаблення карантину може призвести до рецидиву й у місті, яке вже "одужало", знову спалахне вірус.

Поліцейські у Нью-Йорку під час "іспанки" / скриншот з фільму Pandemic 2020

У деяких країнах на цілий рік закрили суди, школи, церкви, театри, кінотеатри. Іноді продавці забороняли покупцям заходити в магазини, а замовлення виконували на вулиці.

Переповнена лікарня під час "іспанки" / скриншот з фільму Pandemic 2020

Цікаво, що епідемія іспанського грипу була настільки поширеною, що в деяких містах карантин запроваджували для здорових.

Труни доставляли оптом / Cкриншот з фільму Pandemic 2020

Наприклад, у 1918 році у Колорадо забарикадували всі дороги в місто, щоб люди не в’їжджали. Метод спрацював — у місті ніхто не помер від іспанського грипу.

Плакат "Ворог близько. Грип" / Cкриншот з фільму Pandemic 2020

Який карантин був у Києві?

В Україну також прийшла пандемія "іспанки". Київ закрили на в'їзд, а всіх біженців помістили на Лук'янівці в концентраційному таборі (це означало місце обсервації, а не те, що за більшовиків), де раніше тримали хворих на тиф і холеру.

Порожній залізничний вокзал пристосували під лазарет. Кожна київська лікарня виділила окреме приміщення для майбутніх пацієнтів з іспанкою. У місті відкрилися спеціальні пункти чергування лікарів, куди могли звернутися всі, хто виявив у себе симптоми вірусу.

Двірникам наказали тримати підконтрольну територію в особливій чистоті.

Наостанок

Сьогодні ми живемо у більш цивілізованому й прогресивному світі. Боротися з епідеміями стало легше – історичний досвід у поєднанні з сучасними технологіями в медицині дозволяють більш-менш контролювати пандемію. Звісно коронавірус COVID-19 вже накоїв лихо – у Китаї, Італії, Іспанії и США ситуація критична. Проте ми віримо у те, що і ця напасть відступить й карантин не затягнеться на роки. Це ж не проказа, коли хворих відправляли до кінця життя перебувати в ізоляції. Тому не порушуємо карантин, тримаємось разом – тримаємо дистанцію.