Із різних причин мені не залишалося часу, як я не хотів, написати про ті чи інші речі останніми днями. Пам’ятаючи про оперативність, хотів спочатку просто промовчати. Але фінал Ліги Чемпіонів, дебют Маркевича… Я просто не зміг. Тому тримайте вінегрет про все на світі за останній тиждень
1. «Інтер» – володар Кубка Чемпіонів. Власне, тут надто багато не напишеш. Усе, що я думаю, я вже виклав після півфіналу «Барселона» – «Інтер». Важко повірити, але деякі вболівальники досі вірять, що в футболі перемагає не той, хто більше забиває, а той хто більше часу атакує. Їм залишається лише поспівчувати…
Все сталося так, як і повинно було статись. Добрий учитель завжди підготує учня кращого, ніж він сам. А Луї – добрий учитель. Так, Жозе прийшов і зробив «Інтер» найкращою командою Європи. Щоби уникнути боготворіння португальця, зазначимо, що клубних чемпіонів він ліпив не з якогось лайна, а з команди, що вже до нього завоювала три «скудетто» поспіль. Він став третім тренером, який виграв КЧ із двома різними командами. Відтак головною інтригою епохи Моурінью в «Реалі» буде: чи зможе Жозе зробити «королів» найсильнішою дружиною Європи? Якщо так, то португалець стане першим тренером, який зможе виграти Кубок європейських чемпіонів із ТРЬОМА командами!
Однак того моменту, коли Моур упише своє прізвище в список воістину великих, я вже чекав. В «Інтері» - 2009/2010 одкровенням для мене стала гра Міліто. Фінал проти «Баварії» із дублем Дієго тут став просто вінцем сезону. «Расінг», «Дженоа», «Сарагоса» - всюди він забивав неймовірно багато, але що це були за команди? Трансфер, після якого бомбардир перейшов до складу чемпіонів Італії виглядав немов виклик: «А отут спробуй!»… 30 голів за сезон – у когось ще є якісь запитання?! І як злий жарт виглядає те, що місце Дієго в основному складі збірної Аргентини на ЧС-2010 зараз під питанням. Адже у великого тезки Міліто є, окрім власного зятя, геніальний Мессі, неперевершений Ігуаїн, шалений Тевес і нестаріючий Палермо… Спробуємо хоч якось повпливати на вибір короля футболу (за однією з версій), нагадавши йому, наприклад, гол, що вирішив долю цьогорічного Coppa Italia.
2. Україна – Литва 4:0. Ну, слава Богу. Після поразки «Метала» «пивоварам» на відкриття стадіону, якось з пересторогою дивився на матч проти прибалтів. До сумнівів щодо свят по-харківськи додавались ще й спогади про те, як ми не раз були биті Литвою. Цього ж разу все було гаразд.
Тепер стосовно гри. Шевченко, Алієв, Коноплянка. Ніхто мабуть не сперечатиметься, що саме ця трійка відіграла найкраще. Є якийсь символ у цьому. Минуле, теперішнє і майбутнє українського футболу. Але якщо Шева триматиметься, то я зовсім не проти, щоби часточку минулого ми взяли із собою на Євро-2012 Краще хай грає 36-річний Шева, ніж дехто, не до кінця усвідомлюючий яку футболку він одягнув. Поглянув виконання національного гімну і тихенько вніс до власного «чорного списку» Горяінова, Гусєва та Кобіна.
І ще! Пане Мироне! Від Львова чекаю більше часу для львівської діаспори. А взагалі чекаю Вашої відставки з посади головного тренера «Металіста». Але можете не поспішати, все по порядку
3. Вілья в «Барселоні». За таких футболістів аж хочеться порадіти. Давід Вілья – із тих «своїх хлопців», якими славився футбол 90-их. Дивлячись на El Guaje, продовжуєш вірити в цінності традиційного футболу. Він ішов шляхом, яким і повинен був іти провінційний гравець. Рідний хіхонський «Спортінг» (а Давід є знаним астурійським патріотом), «Сарагоса» і врешті «Валенсія». І тут у якийсь момент здалося, що все – Вілья знайшов свою команду. Це було щось надзвичайне: вся Європа божеволіє, найбагатші клуби бажають перетягнути нападника до себе, а йому начхати. «Малюку» добре на батьківщині Борджіа і він нікуди не піде. Такі заяви настільки часто з’являлись у пресі, що врешті до них просто звикли…
А остаточно в те, що Давід щиро хоче залишитись вічним «кажаном», усі повірили у 2008-му. Він не лише став чемпіоном Європи, але й зробив Іспанію найкращою своїми чотирма голами. І тоді, примірявши «Золоту бутсу» Євро-2008, ставши найжаданішим і потенційно найдорожчим футболістом планети, Вілья спокійно послав к чортам собачим «Барселону» та «Реал», «Челсі» та «Манчестер Юнайтед». І тим самим продемонстрував: гроші сьогодні вирішують не все…
Навіть тепер, перед переходом до «Барселони», «Малюк» зробив заяву, що мене особисто розчулила. Мовляв, я погоджуся перейти до іншої команди, але лише якщо мій трансфер буде єдиним способом врятувати «Валенсію». Кажани, як відомо, давненько погрузли в боргах. 42 млн. євро, можливо, врятують «Валю». Хотілося би вірити. А фани цієї команди, без сумніву, палко зустрічатимуть Давіда, навіть одягненого в чужу футболку. Це як трансфер Лужного в «Арсенал» чи Ді Каніо в «Юве». Віддавши одній команді душу, футболіст усе ж мусить рухатися далі. Щасти тобі, малюче!
4. Третя ліга! «Інформашка» виглядала на перший погляд надто довгою і нудною. Втім, втягнувшись, я не пошкодував що почав ознайомлюватись із підсумками засідання робочої групи із розробки проектів системи змагань серед команд клубів Професійної футбольної ліги сезону 2010/2011 р.р.
Якщо коротко, то основним нововведенням будуть матчі плей-оф між другими командами груп другої ліги та 15-16 місцями 1 ліги. Там кілька варіантів, що відрізняються лише кількістю груп у 2 лізі – 2 або 3. Пропозиція цікава й ІМНО потрібна. Ротація буде веселішою, баталії будуть запеклішими. Втім у саме серце автору цих рядків поцілив інший абзацик, цитую:
… також робоча група розглянула питання реорганізації чемпіонату України серед аматорів у третю лігу. При цьому пропонований формат змагань буде таким: 4-6 зон по 6-8 команд. Переможці кожної із груп за умови виконання атестаційних вимог переходять із третьої ліги до другої…
Формат дуже нагадав змагання серед колективів фізкультури в радянські часи. Хто пам’ятає, підтвердить – ото були баталії! Основний позитив – нагода найсильнішим командам обласних чемпіонатів піднятися на рівень вище. Зони будуть все одно сформовані за географічним принципом, тому витрати на переїзди суттєво не зростуть. Однак змагатися ти будеш не лише із командами своєї області, але й з найсильнішими дружинами сусідніх регіонів. І все це має статус всеукраїнських змагання!
Особисто я буду постійно та пильно стежити за розвитком подій у 3-ій лізі, якщо її все ж створять. Адже саме там досі живе первісний дух футбольних баталій. Низи футболу – це щось, що дихає щирою чоловічою боротьбою, а не забавами мільйонерів. І нехай майстерність катастрофічно програє гравцям із футбольних верхів, але вони беруть іншим. Тому іноді цікавіше поглянути на «Юнайтед оф Манчестер» у Northern Premier League , аніж на команду сера Алекса у прем’єр-лізі справжній. Не вірите? То порахуйте колись жовто-зелені шалики на трибунах «Old Trafford».