З 2014 року Дмитро Коцюбайло стояв на захисті нашої країни від російських загарбників. Біографію легендарного воїна читайте у матеріалі 24 Каналу.
Зверніть увагу У бою загинув Герой України "Да Вінчі" Дмитро Коцюбайло
Тяжів до спорту та мистецтва: життя Дмитра Коцюбайла до війни
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року у селі Задністрянське Галицького району Івано-Франківської області у багатодітній родині – їх було 5. Після навчання у загальноосвітній школі, вступив до художнього ліцею. У юні роки Дмитро захоплювався і мистецтвом, і археологією, і спортом.
Як і всі підлітки Дмитро мав плани й мрії, але тут розпочався Майдан. 18-річний майбутній Герой вирушив до Києва. Спершу він хотів просто подивитися на Майдан, мовляв, що там і як, але згодом відчув, що там його місце. Після двох тижнів там повернувся додому, щоб скласти іспити, а тоді знову на Майдан до Києва.
У пізніших інтерв'ю Дмитро Коцюбайло згадував епізод, який змушував його посміхатися. У 16 років під час проходження військово-лікарської комісії, він попросив маму зробити бодай щось для того, щоб його не забрали в армію, бо жоден з його товаришів тоді не планував проходити строкову службу.
Замість навчання – фронт
Після Революції Гідності Росія окупувала Крим і почала вторгнення на Донбас. Дмитро вирішив кинути навчання і піти захищати Україну. Разом з іншими добровольцями його спершу відправили в навчальний центр "Десна", а звідти – на Донеччину. 18-річного Дмитра призначили старшим відділення, і спочатку він керував діями 10 товаришів по службі, багато з яких були старшими за нього.
У запеклих боях тоді він зазнав поранень – йому в обличчя прилетів уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком була перебита ключиця, де медикам довелося встановлювати скріплюючу пластину, пошкоджені ребра. Та після лікування він повернувся в стрій.
У 21 рік став наймолодшим командиром 1-ї штурмової роти ДУК. Воював у битвах за Карлівку, Піски та Савур-Могилу.
У серпні 2018 році в районі Покровська на Донеччині на життя Дмитра невідомі вчинили замах, розстрілявши його автомобіль. Тоді воїн не постраждав.
Та вмістити усі бойові заслуги Дмитра, який на фронті отримав позивний "Да Вінчі" в один матеріал надто складно. Його завзяття, розум, хоробрість та боротьба за ідею викликали захоплення у багатьох, в тому числі й в побратимів.
Дмитро "Да Вінчі" Коцюбайло / Фото з соцмереж воїна
Перший Герой України з-поміж добровольців
1 грудня 2021 року у залі Верховної Ради президент Володимир Зеленський вручив Дмитру "Да Вінчі" Коцюбайлу орден "Золота Зірка" – найвищу державну нагороду, яку отримують Герої України. Дмитро став першим добровольцем, який за життя отримав найвищу державну нагороду.
Сам Дмитро вважав це рішення президента історичним і нагородою для всіх тих, хто воює з 2014 року в складі добровольчих формувань.
І це не так просто, це історичне рішення, це держава визнала тих, ким вона, фактично, не керує, гідними державних нагород. Чесно, до цього часу ще мені не віриться, що це сталося,
– пояснював після нагородження "Да Вінчі".
Герой України Дмитро Коцюбайло отримав орден "Золота Зірка" / Фото Валентини Поліщук, 24 Канал
Особисте життя воїна та якими були його плани на час після завершення війни
Після трьох років війни Дмитро познайомився з волонтеркою медичного батальйону "Госпітальєри" Аліною Михайловою. Дівчина тоді пропонувала "Да Вінчі" допомогу з ліками для його роти. Слово за слово вони почали спілкуватися, між ними виникли почуття і вони стали нерозлучними.
Дмитро та Аліна разом на Донбасі / Фото з соцмереж
Аліна також була на Майдані під час Революції Гідності. Спершу як волонтерка допомагала роздавати мітингувальникам чай та бутерброди, а коли почалися масові розстріли – рятувала поранених. Після цих подій закінчила курси тактичної медицини та вирушила на Схід.
За кілька місяців до повномасштабного вторгнення, даючи інтерв'ю, Дмитро переконував, що в будь-якому випадку його майбутнє буде пов'язане з військовою справою з огляду на те, що війні не було видно кінця. Планів повернутися до тих захоплень, які імпонували йому у юнацькі роки, у Дмитра вже не було.
Однак через понад рік повномасштабної війни у бою обірвалося життя Дмитра Коцюбайла. Його побратими із підрозділу "Вовки Да Вінчі", який якраз називався так саме через те, що ним командував Дмитро, кажуть, що командир загинув так, як і жив – як Герой.