11 вересня дніпряни святкуватимуть 245-й День міста. Ми вирішили зануритися в історію, щоб зрозуміти, як Дніпро стало таким, яким ми всі його знаємо.
Теж цікаво Як змінилося Дніпро за роки Незалежності України: добірка фото та фактів
Коли ухвалили рішення створити нове місто
Указ про створення Катеринослава видали 22 січня 1784 року. Місто на річці Дніпро мало стати "третьою столицею" Російської імперії (після Москви та Санкт-Петербурга).
Проте офіційно його заснували трішки пізніше – коли приїхала Катерина II, тодішня правителька імперії. 9 травня 1787 року вона заклала перший камінь у будівництво Преображенського собору.
Картина з Імператрицею Катериною II / Фото взято з ресурсу Pinterest
Губернські установи після цього розташовувалися в старовинному козацькому містечку Нові Кайдаки (зараз частина Дніпра). Проте згодом центр міста почав поступово "сповзати" в низини річки. Історики вважають, що це зумовлено труднощами водопостачання.
Чому місто не стало "третьою столицею"
Від 1774 року тут керував губернатор Григорій Потьомкін. Він відзначився сильним бажанням зробити місто "третьою столицею". Проте цього виявилося недостатньо.
Коли губернатор і Катерина ІІ померли, розвиток міста загальмувався. Також це пояснюють нестачею коштів на розбудову. Тут на той момент було лише 1 велике промислове виробництво – суконна мануфактура, яку заснували в 1794 році.
Портрет Григорія Потьомкіна / Фото взято з Вікіпедії
До 1796 року в Катеринославі було тільки 11 кам'яних будинків, а також 185 дерев'яних. Населення ж до 1804 року тут становило лише 6 389 осіб. Слід зазначити, що в сусідньому місті Новий Кайдак – було 239 дерев'яних будинків і мазанок.
У тому ж році, коли робили перерахунок будівель, місто перейменували на Новоросійськ. Це зробили за указом нового імператора Павла.
Початок стрімкого розвитку в XIX столітті
Нова назва не пройшла перевірку часом, оскільки вже в 1802 році повернули Катеринослав. Населення тут продовжувало поступово збільшуватись.
У 1804 році місто мало 6 389 жителів, а вже до 1853 року ця кількість становила 13 011 людей. У 1838 році почали випускати перше місцеве друковане видання – газету "Катеринославські губернські відомості".
Випуск "Катеринославських губерських відомостей" / Фото "Дніпро культура"
У 1862 році в Катеринославі вже нарахували 315 кам'яних, а також 3 060 дерев'яних будинків. Також збільшувалась і промисловість. Орім суконної фабрики, тут заснували кілька заводів: цегляний, чавуноливарний, свічковий, миловарний, салотопний і шкіряний.
Листівка з промисловим районом Катеринослава / Зображення Prodnepr
Створення Катеринославської залізниці
У 1873 році на лівий берег Дніпра в старовинний Нижньодніпровськ проклали залізничну гілку від Харкова через Синельникове.
Проте відкриття залізничного мосту через Дніпро тут відбулося лише через 11 років. Його згодом назвали Амурським мостом. Також тоді відкрили вокзал у самому Катеринославі (на правому березі).
Амурський міст над Дніпром / Фото "Наше місто"
Це було досить важливим моментом, бо залізниця зв'язала Донбас із Кривбасом. До кінця століття Катеринославська залізниця стала другою за протяжністю в Російській імперії.
Катеринославська залізна дорога / Зображення "Наше місто"
Цікаво Лондонські ліхтарі та пам'ятник Парижу: артоб'єкти Дніпра та їхні світові аналоги
Прихід іноземних інвестицій
Справжнім вибухом розвитку стало заснування залізорудних і вугільних родовищ неподалік. Спершу підприємці Російської імперії не цікавилися містом. Тому 1881 році тутешній підприємець Олександр Поль знайшов інвесторів у Парижі, які вклали 5 мільйонів франків у розвиток Криворізького залізно-рудного басейну.
Після цього Катеринослав швидко став об'єктом пильної уваги європейських магнатів. Згодом у місті та його околицях з'явилося кілька металургійних заводів, які працюють донині. Катеринославські підприємства в цей період почали випускати десятки тисяч акцій. Їх дуже добре сприйняв ринок Європи.
Металургійний завод у Катеринославі / Фото Livejournal Chipyo
Саме в цей період локомотивне депо Катеринослава стало найбільшим на півдні Імперії. Тоді ж у Катеринославі бельгійські підприємці запустили електричний трамвай, який був третім на всій території Російської імперії. До цього такий транспорт можна було зустріти лише в Києві та Нижньому Новгороді. Звичайно, цей період характерний і тим, що в місті з'явилися багато громадських, культурних і освітніх установ.
Трамвай Катеринослава / Зображення "Наше місто"
Мігранти, як запорука росту
Слід зауважити, що швидкому росту міста також сприяло утворення робочих селищ біля заводів. У 1865 році в місті жили 22 816 людей, а вже в 1897 населення зросло майже в 6 разів.
У робочі селища здебільшого поселялись мігранти. 42% містян становили росіяни, 35% – євреї, а українцями були тільки 16% катеринославців.
Значне погіршення становища працівників
У XX столітті бурхливий розвиток міста не зупинявся. До 1910 року тут вже було 252 тисячі жителів. Проте економічна криза 1900 – 1903 років сильно вдарила по промисловості міста.
Становище робочих тоді погіршилося та сюди прийшов початок активного політичного життя. Робочі Катеринослава 17 січня 1905 року вперше оголосили страйки на виробництвах. Вони це зробили у відповідь на розстріл мирної демонстрації "пролетаріату" в Санкт-Петербурзі.
Протести робітників
20 липня того ж року робочі вже вийшли на демонстрацію на підтримку повстання на броненосці "Потьомкін". Цю акцію протесту розігнали поліцаї. А за кілька місяців, 10 жовтня, в місті почався найбільший страйк.
Робітників заводу в Катеринославі закликають до страйку / Фото Textbooks
У той день зникло електропостачання, не виходили газети, було закрито крамниці, навчальні заклади, лікарні, а також зупинилися заводи. Наступного дня відбулися великі демонстрації та барикадні бої.
Для притиснення цього повстання викликали навіть військових. Вони розстріляли багатотисячну демонстрацію залізничників і робітників заводів. Це спровокувало й інші сутички. Загалом було вбито 41 жителя Катеринослава.
Роки громадянської війни
Коли на території України в 1917 році почалася громадянська війна, влада в Катеринославі змінювалася 16 разів. Інколи місто завойовували одні й ті ж люди.
Різна влада в Катеринославі
- Від 29 грудня 1917 року по 4 квітня 1918 року – більшовики.
- Від 4 квітня по 18 листопада 1918 року – завоювали австро-німецькі війська та передали під управління Української держави Скоропадського.
- Від 18 листопада по 11 грудня 1918 року – "чотиривладдя" (німецькі війська, петлюрівці, Добровольча армія, більшовики).
- Від 11 по 19 грудня 1918 року – німецькі війська, петлюрівці, більшовики.
- Від 19 по 27 грудня 1918 року – петлюрівці та більшовики.
- Від 27 по 30 грудня 1918 року – бої за місто між петлюрівцями з одного боку і більшовиками та махновцями – з іншого.
- Від 30 по 31 грудня 1918 року – махновці.
- Від 31 грудня 1918 року по 23 грудня 1919 року – петлюрівці.
- Від 23 по 27 січня 1919 року – бої за місто між петлюрівцями з одного боку і більшовиками та махновцями – з іншого.
- Від 27 січня по 11 травня 1919 року – махновці та більшовики.
- Від 12 по 15 травня 1919 року – банди отамана Григор'єва.
- Від 15 травня по 29 червня 1919 року – більшовики.
- Від 29 червня по 28 жовтня 1919 року – Збройні сили Півдня Росії.
- Від 28 жовтня по 9 листопада 1919 року – бої за місто між махновцями та Збройними силами Півдня Росії.
- Від 9 листопада по 8 грудня 1919 року – махновці.
- Від 8 по 30 грудня 1919 року – Збройні сили Півдня Росії.
Остаточний прихід більшовизму
Після останнього захоплення з боку Збройних сил Півдня Росії, туди зайшли й більшовики. Так почалася історія в складі нової імперії – СРСР. Місто майже одразу перетворилося на основну базу металургійної промисловості країни.
Більшовики заходять у місто / Фото Український Час
У липні 1926 року Катеринослав перейменували на Дніпропетровськ. Таким чином вирішили увіковічити відомого більшовика Григорія Петровського. Найвідоміший злочин цього чоловіка – безпосередня участь в організації Голодомору 1932 – 1933 років. У той період штучно створеного голоду померли приблизно 3,2 мільйона українців.
Більше про ці події Чому знищували українців і як це хотіли приховати: важливі факти історії Голодомору
Наслідки Другої світової війни
22 червня 1941 року почалася Радянсько-німецька війна. 25 серпня того ж року місто окупували німецькі війська. Вже за тиждень Дніпропетровськ став центром Генерального округу Рейхскомісаріату України. Радянська армія сюди повернулася 25 жовтня 1943 року.
Дніпропетровськ під час війни та після неї / Фото Dnepr.info
Становище заводів після війни
Війна принесла місту великі втрати. Всі заводи, які перенесли на схід після початку бойових дій, вдалося відновити лише в 1945 році.
Окрім відновлення дореволюційних і довоєнних підприємств, тут з'явилися й нові. Зокрема, в 1944 році заснували "Південний машинобудівний завод". Його в 1951 році перепрофілювали на серійний випуск ракет.
Від 60-х років там почали виробляти не лише військові ракети, а й космічні носії та інші апарати. Завдяки співпраці з Дніпропетровським проєктним інститутом, завод став основою ракетно-космічної галузі СРСР.
Ракету, яку виробили на "Південмаш", демонструють у Москві / Фото "Аргументи"
Також у місті тоді створили:
- Радіозавод.
- Придніпровську ТЕС.
- Завод важких пресів (1953-1955).
- Шинний завод.
- Трикотажна фабрика "Дніпрянка".
- Завод "Полімермаш".
Активізація будівництва в радянський період
Спершу після війни в місті відновлювали зруйновані будівлі та будували тільки необхідне. Проте це змінилося в 1948 році, оскільки почали робити забудову центру міста монументальними спорудами. Це тривало приблизно 7 – 9 років. На правому березі Дніпра згодом сконструювали найдовшу в Європі набережну – імені Леніна (після декомунізації – Січеславська).
Січеславська набережна в 60-ті роки XX століття / Фото Depo.ua
Також важливим моментом було створення автомобільного мосту № 2 (Новий міст). Його здали в експлуатацію в 1966 році та споруда була тоді найдовшою переправою через річку Дніпро.
Хвилі планових забудов
У 60-х роках минулого століття була потреба в дешевому житлі, тому весь Дніпропетровськ заполонили "панельки" хрущовської забудови. У кінці 1960 та на початку 1970 років здебільшого будували нові житлові масиви, що мали 9 та 12 поверхів. У 80-х роках вже звели масиви "Лівобережний-3", "Фрунзенський" і почали забудовувати багатоповерхівками верх вулиці Робочої.
Будівництво радянської хрущовки / Фото Operkor.wordpress
У цей період в Дніпропетровську спроєктували й багато оригінальної архітектури громадського призначення. Зокрема, Театр опери та балету, Драматичний театр імені Шевченка та Будинок архітектора.
У кінці 80-х років розвиток поступово призупинився. Це сталося через прихід у СРСР економічної кризи. Проте продовжували добудову житлових масивів "Тополь-1" і "Лівобережний-3".
Початок Незалежності України
Після розпаду СРСР у місті значно зменшилася кількість населення. Це пояснюють не лише погіршенням статистики народжуваності, а й стрімкою міграцією до США та Ізраїлю. Тенденція змінилася тільки наприкінці 90-х.
Тоді почалося економічне зростання, яке зумовило запуск нової хвилі вже сучасної забудови міста. Почали з'являтися не лише багато торгових центрів, а й житлові комплекси та інші споруди. Саме це й сформувало ландшафт міста, яким ми його знаємо.
Цікаво Як в Україні люди самі творили історію впродовж 30 років Незалежності: факти з найбільших міст
Перші хмарочоси країни
Зокрема, у 2003 році спорудили найвідоміші багатоповерхівки Дніпра – житловий комплекс "Вежі". Ці дві величні споруди в центрі міста стали відправною точкою історії українських хмарочосів.
Дніпровські хмарочоси "Вежі" / Фото "Покупон"
На момент будівництва, вони були найвищими архітектурними об'єктами України – 106 метрів. Вони й донині найбільше виділяються зі всього, що є в місті.
У 2008 році відкрили головний стадіон міста – "Дніпро-Арену". Його спорудили на місці колишнього стадіону "Металург". Замовником цього будівництва була футбольна команда "Дніпро".
Трибуни "Дніпро-Арени" / Фото з Вікіпедії
Найвідоміші персони з Дніпропетровська
З початку 2000-х з підприємницьких кіл міста вийшли такі фігури загальнодержавного масштабу, як Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов, Андрій Мартинов, Віктор Пінчук, Юлія Тимошенко, Петро Лазаренко, Вадим Єрмолаєв, Валерій Шамотій і Сергій Тігіпко.
Теж варто згадати, що з містом нерозривно пов'язана багаторічна трудова біографія другого президента України, Леоніда Кучми. Він був працівником, а згодом і став генеральним директором заводу "Південмаш".
Як повалили місцевого Леніна
У 2013 – 2014 роках в Україні пройшла Революція Гідності. Звичайно, ця подія зачепила й Дніпропетровськ. 21 лютого 2014 року тут знесли пам'ятник Леніну, який стояв навпроти Центрального універмагу.
Повалений Ленін у центрі Дніпра / Фото Vgorode
Спершу постаменту підпиляли ноги. Потім водій автокрану зачепив і повалив Ілліча. Букви від постаменту активісти відбивали сокирою. У цей момент натовпом ширились радісні вигуки.
Докладніше Ленінопаду – 7 років: як валили пам'ятники Леніну у містах України – фото і відео
Декомунізували навіть назву
У 2015 році в Україні ухвалили закон про засудження націонал-соціалістичного, а також комуністичного тоталітарних режимів. Передусім заборонили символіку цих злочинних режимів.
Окрім цього, в постанові Верховної Ради мовилося про назви вулиць і міст, які мають ідеологічне підґрунтя СРСР. 19 травня 2016 року ухвалили рішення перейменувати й Дніпропетровськ на теперішню назву – Дніпро.
Також у колишньому Дніпропетровську змінили 294 топонімів із Радянського Союзу. Зокрема, Набережна Леніна стала Січеславською, проспект Петровського – Івана Мазепи, а вулицю Петровського перейменували на честь Андрія Сахарова.