Попри всі розмови про боротьбу з корупцією, іноземні інвестори, які мають кошти і хочуть їх вкласти у вигідний проєкт, дивитимуться на міжнародний рейтинг сприйняття корупції, а не на політичні заяви окремих державних діячів. А місце України на міжнародних рейтингах інвестиційної привабливості – чітко демонструє наскільки далеко ми просунулись у тому, щоб бути хабом для іноземних капіталів. Таке замкнуте коло має багато причин, але воно має і авторів.
Читайте також: Директор Dragon Capital розповів про найбільший ризик для інвесторів в Україні
Рейдерство стало буденністю
Реальність така, що непорушність принципу права власності регулярно потурається. Можна довго говорити про негативні нечесних бізнесменів, які використовують фізичну силу та відбирають заводи та підприємства. Але вся проблема не тільки у нечесних бізнесменах, а у тому, що система держуправління сприяє такому розвитку подій.
Взагалі, захищеність бізнесу – це болюча тема в питанні, як залучення інвестицій так і ведення бізнесу національними підприємцями. Суспільний договір немає жодного сенсу, якщо потураються основоположні права, які в ньому записані.
Бути підприємцем – це блукати мінним полем корупції контролюючих органів, тиску податкової, рейдерством з боку інших інтересантів та багато чого іншого. Важливо розуміти, що рейдер не працює один, він пов'язаний з держапаратом, хоча б одним реєстратором, який може внести необхідні зміни. Класичний бізнес, як це є у розвинених країнах, коли є здорова, ринкова конкуренція, коли успіх залежить лише від креативності PR-менеджерів, унікальності продукту та доступності послуг, що надаються, можливий лише у тому випадку, коли держава створить механізм взаємодії суспільства з дотриманням основоположних прав і свобод, що передбачені законом.
На своїй практиці, захищаючи клієнтів, я розрізняю два базовних види загроз для бізнесу:
1. Державні чиновники, або силовики, які здійснюють тиск на бізнес, вимагаючи неправомірної вигоди від підприємця;
2. Рейдерство, тобто незаконне заволодіння чужими активами силовим шляхом із використанням прогалин в законодавстві, підробкою документів або незаконною співпрацею з органами держреєстру з подальшим фізичним утриманням активу і переводом конфлікту в судову тяганину.
Цікаво: Інвестори досі остерігаються "фактора Коломойського": що це означає
В західній правовій практиці рейдерство вважається високоінтелектуальним юридичним бізнесом, оскільки для його реалізації необхідно вигадати юридичні підстави для того, щоб претендувати на майно, а згодом і відстояти у суді. В Україні такий вид бізнесу є, скоріш силовим, оскільки майже завжди він супроводжується фізичним захопленням об'єкту.
В період з 2005 по 2010 роки рейдерство в Україні стало масовим явищем і недружнє поглинання бізнесу, мало неконтрольований характер і для його реалізації юридичні підстави були лиш формальностями після збройної облоги підприємства чи заводу.
Дещо змінилось з 2010 року. З приходом на президентський пост Віктора Януковича правила тиску на бізнес змінились. Рейдерство стало менш актуальним. Центральний бенефіціар усього бізнесу, що є в країні чітко визначився і кожен, хто хотів чимось займатись – мав просто платити. Якщо хтось не хотів платити – бізнес відбирали силовим способом. В класичному сенсі рейдерства не було як такого, все залежало від домовленостей із представниками "сім'ї". Для тих, хто цього не робив, все що могли правозахисники – це затягнути загарбника в довгу судову тяганину, оскаржувати кожне куплене рішення суду і тільки так захищати власний бізнес.
2014 рік ознаменував собою "гібридний" період. Виражаючись термінологією Самуеля Хантінгтона, до 2014 ми мали класичну мафіозну державу, з якої перейшли на державу подвійних стандартів. З одного боку, на високі державні посади ставили менеджерів з позитивною репутацією, а з іншого – мали війну силових органів за те, хто саме буде "кришувати" бізнес. Коли в медіапросторі з'являлись повідомлення про затримання посадовців, це, як правило, було звичайним затриманням конкурента. Іншими словами, консенсус був порушений і за сфери впливу потрібно було боротись держорганам між собою.
В таких умовах, захист бізнесу був мало ефективним у суто юридичній площині, про порушення закону доводилось говорити не тільки в судах, а і в засобах масової інформації, використовувати "goodwill", тобто ділову репутацію підприємця, як аргумент.
Минулий міністр юстиції Петренко заявляв про децентралізацію функцій держреєстрації. Це добре звучить, однак, на практиці – це шлях у ще більше рейдерство. Саме завдяки місцевим не доброчесним реєстраторам відбуваються махінації з перереєстрацію компаній від одних власників на інших, що доволі складно потім відновити у суді.
Зараз, з'явився тренд на діджиталізацію, і Міністр Кабінету Міністів Дмитро Дубілет бореться з симптомами вкорінених "законодавчих" пробоїн, які сприяють рейдерським діям.
До теми: Як зацікавити інвесторів в Україну: чітка відповідь Фурси
Дмитро Дубілет
Рецепт боротьби лежить у зміні законодавчих правил, які б унеможливлювали саму появу можливості загарбати чужий актив. Сервісну державу можна створити виключно шляхом Централізації та консолідаціі в будинку юстиції всіх послуг, що їх сьогодні надають корупційні органи реєстрації актів цивільного стану (шлюб та розірвання шлюбу), нотаріуси та державні реєстратори (право власності і обмеження на нерухоме майно та єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), сервісні центри МВС (реєстрації права власності на авто), держгеокадастр, дабі тощо.
Крім самої оптимізації, ще одним позитивним наслідком є спрощення усієї системи, оскільки буде менше приміщень, менше кадрів, менше бюрократії. Це дозволить підвищити зарплатню держпрацівникам, що покращить їх ефективність, економити державні гроші, та пришвидшити процедури.
Саме такі революційні зміни необхідні країні для оздоровлення. Якщо наші реформатори хочуть проводити справжні реформи, необхідно здійснювати "шокову терапію" і не боятись ламати звичні, прогнивші устої.
При бажанні, реалізація таких змін можна здійснити протягом одного року, але для цього необхідна політична воля, всі напрацювання уже існують і досвід інших країн показав їх ефективність. Нам не потрібно вигадувати велосипед, потрібно хотіти застосовувати найкращі практики, які довели свою доцільність.
Важливо! Ухвалення законопроєкту №1210 доб'є українську економіку, – експерт