Російський газовий монополіст проклав вже 1170 кілометрів труб "Північного потоку-2".

Читайте також: Як Данія може ускладнити життя "Газпрому" і до чого тут Україна

Роботи у російських водах почались 30 квітня 2019 року. У "Газпромі" заявили, що будівництво ведеться відповідно до графіка.

Наразі "Газпром" отримав дозволи на будівництво "Північного потоку-2" у Росії, Фінляндії, Швеції та Німеччині. Єдина країна, яка поки не надала Газпрому дозвіл на спорудження газопроводу – Данія.

Послуги транзиту російського газу до ЄС щороку приносять Україні по 3 мільярдів доларів, але Росія прагне відмовитися від послуг українського транзиту.

Напередодні Європарламент схвалив оновлену газову директиву ЄС. Вона поширює дію європейського енергетичного законодавства на морські газопроводи, зокрема "Північний потік-2". У ситуації з "Північним потоком-2" це означатиме, що за застосування правил ЄС до цього газогону відповідатиме, під наглядом Єврокомісії, – Німеччина. Тобто, "Газпром" не може бути єдиною компанією, яка користується трубопроводом.

Що таке "Північний потік-2"?Це друга гілка вже наявного "Північного потоку". Його проект передбачає будівництво двох ниток газопроводу загальною потужністю у 55 мільярда кубічних метрів газу в рік. Газопровід будують не тільки для того, щоб поширити свій вплив у Європі, а й щоб обійти транзитні збори України. "Північний потік-2" починається у російському Виборзі, проходить дном Балтійського моря та пролягає між країнами Балтики, Фінляндією, Польщею, Швецією, Данією та нарешті закінчується у німецькому Ґрейсфальді. Вже побудовано приблизно 1170 кілометрів газопроводу.

Де проходить "Північний потік-2"

Проти будівництва газопроводу виступили Польща, країни Балтії, Україна, Молдова, Словаччина, США та Данія. Фахівці переконують, що з точки зору прибутковості – це взагалі не вигідний проект. Крім того, існують твердження, що поява "Північного потоку-2" збільшить залежність ЄС від російського "Газпрому", який вже постачає близько третини обсягів газу в ЄС. До слова, Україна після запуску "Північного потоку-2" втратить не лише дохід від транзиту блакитного палива, але й геополітичний важіль впливу.