Невидимий один відсоток

2016 рік не став роком перелому для української економіки. Можемо констатувати, що українська економіка в цьому році "вийшла з піке", за підсумками 2016 року ми покажемо економічне зростання на рівні близько 1%, при ідеальному розкладі він може дотягнути і до 1,5%. Це означає, що ми так і не відіграли те падіння, що мало місце в 2014-2015 роках, коли українська економіка впала на 17,5%, розповів про результати економічного аналізу, проведеного спеціалістами Міжнародного фонду Блейзера, виконавчий директор фонду Олег Устенко.

Ми не бачили ніяких реальних драйверів для економічного зростання. Внутрішнє споживання протягом 2016 року було стисненим, домогосподарства не мали ніякого люфту для маневру, зникла їх "подушка безпеки" – ті кошти, які вони могли б вкидати в економіку і намагатися її стимулювати за рахунок внутрішнього споживання, цього драйвера додаткового не було. Інфляція з 2014 до 2016 року розкрутилася до високого рівня, споживчі ціни за цей період зросли майже в два рази. Разом з тим, зазначаємо деяку позитивну динаміку, за нашими оцінками рівень інфляції в межах до 15%,
– уточнив Устенко.

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вважає головною причиною слабкого росту економіки декларативність оголошених нашими державними керівниками реформ.

Закладати в плани економічне зростання на 1-2%, коли світ зростає на 3-4-5% – це значить від самого спочатку програмувати відставання від світу. 1,5-2% зростання економіки в цьому році – це похибка. Так, спад припинився. Але це і не зростання,
– наголосив Юрчишин.

На переконання економістів, українська економіка повинна зростати від 5% в рік мінімум. Устенко уточнив – є маса досліджень, які доводять, що єдиний спосіб боротися з бідністю в країні – це показувати зростання від 5%. А в Україні ситуація "подвійного кута": з одного боку ми повинні рости від 5% в рік, щоб побороти бідність, з іншого – у нас за останні кілька років різко зросло боргове навантаження.

Позики, МВФ і борги

Заяви наших високопосадовців з приводу зменшення зовнішнього боргу не мають під собою ґрунту, акцентував Устенко. Тому що у відносному вираженні борг різко збільшився.

Відносне вираження – це обсяг боргу, поділений на ВВП країни. Наш ВВП за результатом 2013 року перебував на рівні близько 180 мільярдів доларів, за результатом цього – складе близько 90 мільярдів доларів. Це означає валютне стиснення нашого ВВП практично в 2 рази. Тому наше боргове навантаження зараз знаходиться на рівні близько 90% ВВП. І це означає, що 5% ВВП ми віддаємо тільки за обслуговування наших внутрішніх і зовнішніх боргів,
– пояснив Устенко.

Це колосальна сума, наголосили економісти, що показує нестабільну ситуацію в економіці, на ринку, створює ще більше викликів для бюджетної політики країни. Ситуація значно ускладнюється тим, що співпраця України з МВФ наразі "зависла".

Детальніше про ситуацію: Транш від МВФ: чому Україні не дали кредит та коли його очікувати

А при такому рівні ВВП, як у нас нині, країна не може фінансувати науку, освіту, особливо вищу, охорону здоров'я. І ми всі бачимо, що в держбюджеті відбувається скорочення цих витрат і перенесення їх на місцеві бюджети. Далі – така країна не зможе утримувати атомні станції, мати авіаційну і космічну промисловість, додав економіст і екс-міністр економіки Віктор Суслов.

Інвестиційна (не)привабливість

Інвестиції, які приходили в Україну в 2016 році в реальності незначні, зауважив Олег Устенко. Прямий приплив іноземних інвестицій склав 3-4 мільярди доларів, дві третини з них заходило в банківський сектор, в реальну економіку – тільки один мільярд.

Щодо інвестицій в банківський сектор – кожен іноземний банк вирішував для себе завдання: або підтримувати українську "дочку", яка "тоне", вливаючи туди додатковий капітал, вкидаючи прямі іноземні інвестиції, або фактично відмовлятися від підтримки такого банку. У більшості випадків іноземці вибирали стратегію підтримки падаючого українського банку. Ось чому, наголосив економіст, відносно стабільна ситуація в банківському секторі залишалася, тому що велика частина іноземних банків залишилася на плаву завдяки своїм материнським компаніям, що бажають підтримувати українські "дочки".

Ще один невтішний нюанс – рейтингові агенції, спершу Fitch, а потім Standard and Poor's, збільшили рейтинг України.

За інвестиційний класифікатором рейтинг цей піднятий з рівня ССС до наступного, але він все одно на 5 рівнів нижче інвестиційно привабливого. Це так звані "сміттєві рейтинги", в які, як правило, не вкладаються,
— сказав економіст .

Держбюджет і його спроможності

Разом з тим у Фонді Блейзера відзначили серйозний прогрес протягом 2015-2016 років, коли відбувалося стиснення дефіциту держбюджету.

Ми починали 2014 рік з дефіциту системи державних фінансів – і держбюджету, і НАК "Нафтогазу". Загальна сума становила близько 11% ВВП. Греки свого часу падали в прірву з показником 13% ВВП. Але у нас ця ситуація поліпшувалася і зараз ми рік закінчимо, за нашими оцінками, з дефіцитом системи держфінансів на рівні 4-5% ВВП,
– уточнив Устенко.

На наступний рік цільовий параметр цього дефіциту, на думку економістів, складе 3% ВВП, при цьому мають сумніви, що при 3-відсотковому дефіциті, як і при будь-якому іншому, держава матиме так званий фіскальний простір, щоб стимулювати економічний розвиток.

Це точно не випадок США, де новообраний президент Трамп заявляє, що не дивлячись на дефіцит державного бюджету, вони все одно будуть інвестувати в інфраструктурні проекти, щоб посилати додаткові стимули економіці. Ми не друкуємо долари, а друкуємо гривні. І гривні ніхто не візьме, на відміну від долара. Цей момент показує, що у нашої держави люфту для маневру практично немає,
– не додав оптимізму Устенко.

ЖКГ, субсидії і що з ними робити

Серед кричуших проблем, щоправда, зафіксованих не у 2016, а значно раніше, Віктор Суслов назвав кризу інфраструктури. Він наголосив: у нас немає джерел накопичення.

Україна, з огляду на неправильно побудовану економічну політику, за останні роки "з'їла" всю амортизацію основного капіталу. Тому на відновлення інфраструктури нам вже потрібні десятки, або навіть сотні мільярдів доларів,
– уточнив Суслов.

Не стала секретом для українців і криза житлово-комунального господарства. І всі ці спроби перекласти відповідальність за житловий фонд на власників і об'єднання власників багатоквартирних будинків.

50 мільярдів на субсидії – це теж помилкова бюджетна політика,
– зауважив Суслов.

Не може в нормальній країні така значна частина населення настільки значні кошти витрачати на те, щоб компенсувати громадянам неспроможність оплатити комунальні послуги. Потрібно міняти політику, а не субсидії збільшувати. Тим більше, що ці гроші до бідних громадянам не потрапляють, а перетікають в енергетичні компанії і стають "страховкою" для цих компаній і олігархів від неплатежів тих же громадян, відзначив екс-міністр.

І політично вся ця затія з субсидіями виглядає негарно. Правильно було б збільшувати доходи громадян – тоді був би стимул і для економії енергоресурсів. Який стимул заощаджувати, якщо ви не платите, а вам компенсують? Більше чи менше ви зекономите – немає значення в межах обсягу субсидії,
– зауважив Суслов.

Експорт і його орієнтованість

За словами Олега Устенка, протягом 2016 роки тривав тренд на зміну структури нашого експорту. Російська Федерація більше не є нашим основним торговельним партнером. До 2013 року на частку Росії припадало до 35% нашого експорту, більшу частину його складав машинобудівний експорт з високим рівнем доданої вартості. На кінець 2016 року частка РФ – не більше 8% в частці нашого експорту. Тобто, в кожній гривні 4 копійки – від російських споживачів. У той же час різко збільшилася частка Європейського Союзу: з 20-25% до 2013 року до 40% на кінець 2016 року. Значить 40 копійок з кожної гривні, що ми отримуємо, оплачені європейськими споживачами.

Але з сумної точки зору – обсяг експорту в Росію не був компенсований зростанням експорту в Євросоюз,
– наголосив Устенко.

Україна все більше і більше стає країною з чітко вираженим експортом товарів з низьким рівнем доданої вартості, що означає ще більші виклики нашій економіці. Висновок економістів: для росту української економіки потрібен перехід від експортної орієнтації до інвестиційної орієнтації. І повторена багато разів багатьма економістами теза, що без радикальних змін ситуації продовжиться повільна деградація – досі актуальна. Бо реформи, про які нам часто кажуть економічні чиновники з екранів та моніторів, чомусь не відображаються у реальному житті.

Читайте також: Бюджет-2017: останній кошторис революції