Окремі цитати з її віршів та творів стали ледь не пророчими. І з нагоди уродин однієї із найкращих письменниць сучасності Освіта 24 пропонує вам ознайомитися з її мудрими цитатами.

Дивіться також Колорит мови Кобзаря: які цікаві та незвичні слова є у поезії Тараса Шевченка

Найкращі цитати з творів Ліни Костенко

Українцям полюбилися не лише цитати поетеси про любов, вірність, а й про мову, життя, Україну, свободу, боротьбу. Вони вже стали потужнішими та символічними. Так, її вірші стають піснями, а цитати набувають безсмертного сенсу.

Тож пропонуємо найпопулярніші цитати з творів Ліни Костенко:

Про життя, любов, цінності

І все на світі треба пережити,
І кожен фініш — це по суті старт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт…

  • Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми – живі, нам треба поспішати.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа – то тихе море сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

  • Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено.

Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

  • Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!.

Не час минає, а минаєм ми.

  • Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.

  • Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.

А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

  • У кожного своя пустеля і свої міражі.

Страшні слова, коли вони мовчать.

  • Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша.

Дивіться також Якими чудовими неологізмами збагатила українську мову Леся Українка

Про Україну, мову, війну

  • Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом.

А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

  • Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
    І наше діло праведне й святе.
    Бо хто за що, а ми за незалежність.
    Отож нам так і важко через те.

Нації вмирають не від інфаркту – спочатку їм віднімає мову.

  • Мова солов'їна, а тьохкають чортзна-що.

Слова росли із грунту, мов жита. Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона свята. І кров'ю предків тяжко пурпурова.

  • «Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії».

У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна.

  • Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.

І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!

  • Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.