Вони зізналися журналістам, що ці бажання точно загадають під галас дзвіночків на урочистій лінійці 1 вересня.
До теми Вакциновані вчителі та діти в масках: у МОН розповіли про особливості навчального року
Про що мріють українські діти перед школою
Максим з Житомира, 9 років
Максим розповів, що мріє стати військовим, як його тато, який кілька років тому загинув на сході України. За його словами, тато пішов зовсім рано, але встиг навчити його бути мужнім і нічого не боятися.
Максим з Житомира / Фото УП.Життя
Зараз хлопчик навчається у четвертому класі. Він зізнається, що найбільше любить математику, інформатику та фізкультуру. А ще уроки природознавства, адже йому цікаво досліджувати світ навколо.
Хлопець знає, що повинен добре вчитися, адже тато завжди спостерігає за ним і тішиться його успіхам.
Максим з Донецької області, 8 років
Інший учень Максим виріс під звуки війни у непідконтрольній Макіївці. Тому зараз перед першим вересня він найбільше мріє про мирне небо над головою.
Максим з Донецької області / Фото УП. Життя
Мама хлопчика каже, що найважчою для його родини була зима 2015 року, коли місто безперервно обстрілювали.
Снаряди падали просто біля нашого дому. Я заколисала Максимчика й вийшла на вулицю. Потім заходжу, він плаче. Я теж злякалася,
– розповідає жінка.
За її словами, після пережитого хлопчик довго не міг говорити. Навіть зараз, шість років потому, кожне слово дається йому дуже складно. Максим росте замкненим та майже ні з ким не спілкується.
Проте учень любить малювати. Свою мрію про мирне небо він зображує на картинках найяскравішими фарбами.
Оля з Тернополя, 7 років
Дівчинка вірить у казку та навіть сама вигадує оповіді про принцес. Втім, реальність у неї протилежна – Оля наймолодша у сім’ї, одна з чотирьох дітей. У неї немає нічого свого – весь одяг, взуття і шкільне приладдя дістається від старших братів і сестер.
Ольга з Тернополя / Фото УП.Життя
Родина Олі живе бідно, але дружно. Дівчинка знає, що в мами немає змоги купити нові речі для неї, тому таємно мріє про ляльку. Першу ляльку, що буде належати тільки їй.
Владислав з Полтави, 13 років
Хлопчик у ранньому дитинстві потрапив у притулок, і лише нещодавно старша сестра змогла оформити опікунство над Владиславом. Учень зізнається, що хоче отримати футбольний м’яч до школи.
Владислав з Полтави / Фото УП.Життя
Я стану професійним футболістом і відвезу сестру на найкращий відпочинок,
– говорить Владик.
Учень щодня робить крок до великої мрії: обожнює фізкультуру в школі й кожну вільну хвилину використовує для тренувань з місцевими хлопчиками на спортмайданчику. В будь-яку хвилину він може показати ігрові комбінації у стилі Андрія Шевченка чи Марадони.
Настя з львівської області, 6 років
Найбільша мрія 6-річної Насті з міста Броди на Львівщині, яка цього року йде в перший клас, – шкільний портфель.
У Насті є старший брат Владислав, що з дитинства має ментальну інвалідність. Тож родина живе у невеличкій квартирі старого багатоквартирного будинку. Мама Наталія виховує дітей самостійно і старається забезпечити їм комфортне життя.
Анастасія з Бродів / Фото УП.Життя
Але попри всі зусилля, мама не має змоги купити якісне шкільне приладдя й портфель для доньки-першокласниці. Таких дітей в Україні десятки тисяч. Їм ні з чим піти до школи 1 вересня, адже їхня родина опинилася в скрутних життєвих обставинах.
Зазначимо, що історії дітей зібрані в рамках проєкту "Шкільний портфелик". До 24 серпня кожен небайдужий може "підвісити" шкільні рюкзаки та канцелярські набори для багатодітних та малозабезпечених сімей.