Флешмобом по "русскому миру". Як українці тролять державу-агресора

Як це відбувалося дослідили журналісти порталу Без табу.

Поки Україна дивилася на просування так званої "Хресної ходи" та думала, що з цього буде, полтавчани, як завжди, зорієнтувалися в ситуації. Священик УПЦ КП з Полтави Олександр Дедюхін навіть анонсував, що полтавчани збираються зустрічати ходу у вінках із часнику. Щоб захиститись від флюїдів, так би мовити. Пізніше, коли анонс вже розійшовся новиною по країні, Дедюхін уточнив, що це таки був жарт.

Але на виїзд у Чутово, на кордон Харківської та Полтавської областей, полтавські активісти все ж прихопили величезний державний прапор і плакати з гаслом: "Полтавська громада за єдину помісну церкву". Повний набір для розриву шаблону. Хтозна, чи це полтавчани так вплинули, але, за їхніми словами, донбаська хода навіть не вдавалася до спроб якоїсь проросійської пропаганди і все обійшлося мирно.

Часто ситуація спонукає до акцій формату "на межі", які вже важко назвати стьобом. У червні в Києві кримські активісти зустріли іноземних дипломатів, що їхали на прийом на честь Дня Росії у посла Російської Федерації. Зустріч була закрита, ніде не анонсувалася, і це, окрім факту російської агресії, і обурило учасників флешмобу.

Вони облаштували все якнайкраще: дипломати, що їхали на закриту зустріч, могли побачити барикади, "ріки крові", "трупи" та активістів з плакатами: "Росія, звільни Крим!" та "Ви їдете обідати з убивцями!". Ще активісти намагалися пригостити дипломатів "кривавими бутербродами", але ті не зупинялися, лише трохи пригальмовували, їдучи повз, щоб уважніше роздивитися підготовані для них "декорації".

За кордоном теж намагаються якось реагувати на російську агресію – переважно за координації з українськими активістами. Минулого місяця у Варшаві активісти місцевого Євромайдану принесли під російське консульство труни, вінки та хрести, щоб продемонструвати, як Росія вбиває українців на Донбасі. Флешмоб був без слів, але візуальної складової, напевно, вистачило.

У березні цього року в очікуванні звільнення Надії Савченко під харківським консульством РФ постійно відбувалися якісь акції з цього приводу, і загалом було анонсовано безстроковий мітинг. Найбільш відзначився місцевий осередок "Азову" – вони розмалювали графіті порожню стіну дитячого садка напроти будівлі консульства, написали: "Міняємо Надю на Гєпу". Ясно, що такий обмін і за законодавством, і за законами здорового глузду був би неможливий, хіба що харківський мер виявився би громадянином РФ. Але помріяти ніхто не забороняв.

Російські заборони часто отримують зворотній ефект. Після рішення Россільгоспнагляду у 2014-му щодо польських яблук, показово, зі звітуванням у соцмережах, їх почали їсти поляки, потім підтримали акцію навіть депутати Європарламенту, згодом приєдналися і українці. Правда, пізніше знищення санкційних продуктів у РФ набуло такого масштабу, що іронії на нові креативні акції вже не вистачало – всі лише спостерігали за цими бульдозерами, що чавлять сири та полуницю. Хіба інколи несміливо пропонували все ж таки роздати харчі нужденним.

Бомбардування київського посольства яйцями, йодом та зеленкою, а також спалення опудал та символічні поховання Путіна у регіонах країни відбуваються регулярно. Але навіть такі ритуали ніяк не діють на представників російської влади – то що вже говорити про мінські перемовини та засідання у ПАРЄ?