На тлі зміцнення консолідації Західного світу навколо України, Пекін починає посилати доволі тривожні сигнали. Журналіст 24 Каналу Олексій Печій проаналізував, що криється за зближенням Китаю і Росії, та як далеко готовий зайти Пекін.

Дивіться також "Мирний план" Китаю і чому Байдену слід пригадати Війну судного дня: головне зі західних ЗМІ

Мирний план Китаю: що Ван Ї представив у Мюнхені

На Мюнхенській конференції з безпеки, голова канцелярії комісії з закордонних справ ЦК Комуністичної партії Китаю Ван Ї заявив, що Китай розробляє план мирного договору для Росії та України.

У китайській пропозиції щодо мирного врегулювання війни буде наголошено на необхідності дотримання цілей і принципів Статуту ООН. Таких як суверенітет та територіальна цілісність України.

Ван Ї запевнив, що Пекін "твердо стоятиме на стороні миру та діалогу". І все нібито і логічно звучить, тим паче на тлі річниці російського вторгнення в Україну. Ван Ї навіть заявив, що ця війна не має тривати, і її треба терміново закінчувати.

Однак КНР вважає, що у ході врегулювання конфлікту мають бути враховані законні інтереси всіх держав у сфері безпеки. Тобто, Пекін пропонує врахувати "занепокоєння" Путіна.

Китай намагається вбити клин між Європою та США

Разом з тим, Китай відверто намагається вбити клин між Європою та Сполученими Штатами. Ван Ї, виступаючи в Мюнхені, відверто говорить, що європейські політики не мають співпрацювати зі США по питанню України, адже, нібито саме США ця війна і вигідна.

20 лютого, у той час, як Джо Байден говорив у Києві про непохитну підтримку Заходом України, радник китайського лідера Ван Ї полетів до Москви, де пробуде два дні. Очікується, що у Москві він обговорить питання війни в Україні, а також поглиблення китайсько-російських відносин.

На тлі цього візиту вже кілька днів не вщухає скандал, спричинений заявою держсекретаря США Ентоні Блінкена. Блінкен певен, що Китай розглядає можливість допомоги Москві летальною зброєю. І от сьогодні, перш ніж Ван Ї вирушив до Москви, в МЗС Китаю звинуватили адміністрацію Байдена в поширенні брехні та захистили тісне партнерство Китаю з Росією. У Пекіні зазначили, що це саме США затягують війну, а не Китай.

Ця заява є частиною низки дипломатичних кроків, оскільки лідер Китаю Сі Цзіньпін намагається зберегти зв'язки з диктатором Путіним, водночас розглядаючи Пекін як бездоганного перемовника між Україною та Росією. Однак дуже схоже, що Пекін, пропонуючи мирний план, все ж намагається виграти від цього і зблизитися з Москвою.

Та виникає взагалі заплутана історія. З одного боку, після заяви Ентоні Блінкена про наміри Китаю передати Росії летальну зброю, постійна представниця США при ООН Лінда Томас-Грінфілд говорить, що Китай перетне "червону лінію", якщо схвалить рішення про надання Росії летальної військової допомоги. А це точно матиме наслідки для Пекіну.

З іншого боку, президент Володимир Зеленський, заявив, що особисто звертався до керівництва Китаю з проханням не надавати жодної підтримки Росії у війні проти України. Відповідаючи на запитання, чи вже відбуваються постачання до Росії китайської зброї, Зеленський зазначив, що сьогодні цього не спостерігається.

З його слів, відносини із Китаєм завжди були дуже добрими і він сподівається, що так і буде і надалі. Адже у разі об'єднання Китаю та Росії на світ чекає Третя світова війна. І Пекін має це добре усвідомлювати.

Вступ Китаю у війну змінить природу конфлікту

Західні ЗМІ вже пишуть про те, що нові попередження офіційних осіб США про те, що Китай, можливо, готується надати зброю та боєприпаси Росії для її війни проти України, передвіщають найгірше зі старої холодної війни.

Зеленський має рацію, адже вступ Китаю у війну змінить природу конфлікту, перетворивши його на боротьбу за участю двох протиборчих сторін – авторитарного світу з Китаєм, Росією, Іраном та Північною Кореєю і демократичного світу з Україною, ЄС, США та навіть Японією та Південною Кореєю.

США перешкоджали передачі зброї Росії

З цього приводу, наприклад, NYT пише, що Сполучені Штати намагалися перешкодити Китаю надавати Росії військову допомогу, частково оприлюднюючи дані розвідки, що звісно впливало на сприйняття Китаю у світі. І це змушувало Пекін бути більш обережним.

Наприклад, ще у березні 2022 року офіційні особи США повідомили журналістам, що Росія звернулася до Китаю з проханням надати військову допомогу. Це розкриття сталося безпосередньо перед тим, як радник Білого дому з національної безпеки Джейк Салліван мав зустрітися у Римі з тодішнім посадовцем зовнішньої політики Китаю Яном Цзечі. І таке викриття поставило Пекін у незручне становище, адже йому довелося виправдовуватися, що це брехня. Зараз історія може повторюватися.

Китай сам себе закопує

Водночас Пекін сам починає себе закопувати. Перед сьогоднішнім візитом Ван Ї в Москву, речник МЗС Китаю Ван Веньбінь заявив, що Пекін готовий співпрацювати з Кремлем для подальшого просування так званого всебічного стратегічного партнерства, яке було оголошено рік тому у Пекіні, коли диктатор Путін прилетів на зустріч із Сі Цзіньпіном.

Однак, якщо почитати китайські провладні ЗМІ, то там звинувачення у планах Пекіну постачати Росії зброю називають відвертою провокацією. ЗМІ запевняють, що США просто вигадують ці звинувачення проти Китаю, щоб розкрити стратегічну змову про підтримку Китаєм Росії, якої нібито немає, і, рекламуючи загрози з боку Пекіна та Москви, ще більше об'єднати Захід і ще більше зміцнити трансатлантичних союзників. Саме така думка домінує у китайських ЗМІ.

Водночас китайське видання "Глобал Таймс" намагається показати сьогоднішній візит Байдена до Києва як щось таке, що не допоможе Україні перемогти, а навпаки лише спровокує ще більшу агресію Росії. Та і загалом видання пише, що Європа, на відміну від США, вже втомилася від війни, отже має прийняти пропозицію Китаю, щодо мирних переговорів України та Росії.

Але і це ще не все, адже МЗС Китаю 20 лютого опублікувало доповідь про те, яка "погана" Америка, адже вона нібито намагається всіх навколо придушити. І тут китайців, як то кажуть, понесло. Вони стверджують, що, "США розробили гегемоністську гру для влаштування "кольорових революцій" і розв'язування воєн під виглядом просування демократії, свободи та прав людини".

Отже, виникає питання – як далеко Китай готовий зайти на тлі такої риторики?