Військові пригадали про свої перші та найстрашніші бої ще у 2014 році. Тоді було багато загиблих та поранених, яких вже рятував, до війни дитячий хірург Тарас.
Читайте також: Історія росіянки, яка змінила громадянство та захищає Україну на Донбасі
"Я медик, до крові звик, але це відчуття, що це досить молоді хлопці... А робив, як то кажуть, все по своїй професії – що вмів, що знав, що допомагало. Ми і шили, і перев'язували, і відправляли у госпіталь", – пояснив військовий медик Тарас.
Військовий медик Тарас
Ще п'ять років назад бійцям здавалось, що перемога вже поруч.
"Все йшло, здавалось, так швидко, ми думали, що місяць і ми будемо на кордоні. Але...", – пригадав командир батальйону ЗСУ Сергій.
Командир батальйону ЗСУ Сергій
Військовий з позивним "Махно" на війні теж з 2014 року. За його словами, важливо мати мету.
"Неважливо, який підрозділ, а головне, що за Україну. Головне, що незалежно від різних перипетій – політичних чи не політичних, основне – це державність", – наголосив військовий ЗСУ "Махно".
Військовий ЗСУ "Махно"
Більшість тих, хто служить з початку війни, збираються лишатись в армії до перемоги. Як перші добровольці, так і мобілізовані.
"Якщо є час і є натхнення, то можна воювати та працювати. Хто каже: "далі не моя справа, хай йде хтось інший" та хоче отримати, наприклад, УБД чи пільги, то я не вважаю це правильним", – пояснив "Махно".