Після втрати всіх своїх територій у Сирії, "Ісламська держава" (ІДІЛ) працює з підпілля. Впевнено себе почувають ісламісти у пустельних районах та у малонаселених пунктах, роблячи партизанські рейди та захоплюючи стратегічні об’єкти. Лише за червень 2020 року, за даними самих терористів, ісламісти в Сирії скоїли 71 напад, внаслідок яких загинуло 123 людини.

До теми Росія на Близькому Сході: війни, нафта та ядерна зброя

У деяких країнах ісламісти навпаки – розгорнули свій наступ. Наприклад, відносно нещодавно терористи дали про себе знати на півночі Африки, у Мозамбіку, де вони захоплюють родовища природних ресурсів, міста та навіть острови.

Активізується угруповання, як правило, лише у країнах зі слабкою центральною владою та хитким економічним становищем. Саме там люди найбільш уразливі до пропаганди, яка є головним двигуном терористичної організації. Це дозволяє мобілізувати до лав терористів усе більше відчайдухів.

Медіа – це коріння "Ісламської держави", а децентралізований характер пропаганди робить їх доволі складною мішенню для повного знищення.

Про структуру терористичної пропаганди та методи її просування сьогодні – читайте у статті 24 каналу.

Ідеологічний фундамент ісламістських медіа

Насилля та жорстокість – єдиний шлях до побудови "всесвітнього халіфату", – стверджується у книзі-методичці ідеолога ІДІЛ Абу Бакра Ан-Наджі "Управління жорстокістю". Автор обґрунтовує це тим, що ідеологія джихадистів є настільки протилежною до чинної системи світу, що жодні компроміси, такі як вибори, референдуми та політичні партії є неприпустимими.

Для того, щоб досягти мети, ісламісти з ІДІЛ прямим текстом пропонують стратегію знищення держави як інституту, а для цього нібито треба посіяти хаос. Іншими словами, поняття терору в них позбавлене негативної конотації та є благом.


Номер журналу "Дабік", де бойовики називають себе "солдатами терору"

Такий ідеологічний фундамент ламає звичне уявлення про воєнну пропаганду. Ми звикли, що сторони намагаються якомога більше надати своїм військовим благородне людське обличчя та водночас зобразити ворога як варвара та нелюда, який страчує мирне населення та не несе нічого, окрім анархії

В пропаганді ж ІДІЛ анархія та заклики до терору – це головний метод боротьби у нерівній війні. Ісламісти відкидають усталені поняття про свободу та гуманізм. Тому людина, яка вдається до варварських тортур і вважає своєю метою сіяти хаос, назву "терорист" сприйме радше як комплімент. Водночас у своєму середовищі він буде вважатися героєм.

Образ зовнішнього ворога базується на такому потужному понятті в історії арабських країн як "хрестоносець" – так в ісламістських медіа називають усіх західних військових та політиків. Війну з Європою та США подають як продовження релігійних війн середньовіччя та боротьбу проти колоністів.

Ставка на відверте зображення насилля та терору принесла свої плоди у 2014 році, коли ІДІЛ захоплювала іракське місто Мосул. Підконтрольне терористам агентство "Аль-Фуркан" тоді показало серію відео, як бойовики входять у місто та страчують іракських військових, незважаючи на прохання про помилування.

Ця інформаційна атака зіграла велику роль для деморалізації в рази більш чисельного супротивника та сприяла мобілізації повстанських осередків в самому Мосулі.

І якщо кадри з відрізаними головами когось дійсно надихають, то це багато говорить про цільову аудиторію пропаганди "Ісламської держави". Про неї – далі.

Аудиторія ІДІЛ

Пропаганда "Ісламської держави" має доволі сучасну адресну структуру. Тобто, для кожної аудиторії намагаються обрати особливий підхід. Але саме для мобілізації нових "добровольців" пропаганда навмисне цілиться у найбільш маргіналізовані групи населення.

У книзі "Управління жорстокістю" пропагандист ІДІЛ Ан-Наджі навіть не приховує, що ідеальним підгрунтям для поширення ідей "Ісламської держави" є мусульманська спільнота з великою часткою безробітної молоді, яка не має особливих життєвих перспектив.

Як відомо, таке пригнічене населення схильне до радикальних ідей, зокрема через свою неосвіченість. У такому суспільстві поява харизматичного лідера та нових радикальних протестних ідей можуть бути прийняті із захватом.

Саме на цей соціопсихологічний феномен робить ставку "Ісламська держава". Цим можна пояснити успіх ІДІЛ у Нігерії, Мозамбіку, Сомалі та інших африканських державах.


Терористи у Нігерії / Скріншот YouTube

Але "цільова аудиторія" ісламістів може проживати і у відносно спокійних країнах. Видання Wired справедливо зазначає, що "Ісламська держава" стала дуже популярним брендом та платформою для всіх "відчайдушних та обманутих".

На цій платформі маргіналізовані люди (можливо навіть з психологічними відхиленнями) можуть втілювати у життя свої збочені ідеї. Для них “загальне” в особі ідеї "великого халіфату" є способом втілення потаємного "індивідуального".

Цікаво Конфлікт Вірменії та Азербайджану: чому країни ворогують більше ста років

В одному з номерів журналу "Дабік", який видають терористи, говориться, що до відродження “великого халіфату” причетний кожен мусульманин. У цьому можна побачити спробу створити у читача відчуття співучасті у створенні чогось великого. Це – стандартний інструмент воєнної пропаганди, і працює він дуже часто на людей з низькою самооцінкою.

І хоча таких вразливих людей у країнах західного світу небагато, ісламісти все ж знаходять людей, готових воювати за створення всесвітнього халіфату. За різними оцінками, до ІДІЛ приєдналося щонайменше 20 тисяч іноземних добровольців.

Контент і його розповсюдження

За жанрами контент “Ісламської держави” дуже різноманітний. Терористи тримали під контролем безліч радіостанцій, студій, редакцій тощо. На території фундаменталістів і поза її межами виходять багато періодичних видань, кожне з яких розраховано на певну аудиторію: біженці у Європі, жителі Північного Кавказу, населення ісламських азіатських республік, турки, африканці, американці, сирійці тощо.

Наприклад, для впливу на європейську аудиторію медіа-підрозділ бойовиків "Аль-Хайят" випускав вже згаданий цифровий журнал "Дабік". Це видання відрізнялося високою якістю верстки та використанням передових медіатехнологій. ІДІЛ займалася цим проектом, коли була на піку своєї могутності (з 2014 по 2016 роки).

Оскільки журнал розрахований на європейського читача, особливий фокус автори роблять на просування меседжу повернення емігрантів додому.

Наприклад, редактор видання Cracked Роберт Еванс у своїй статті звернув увагу на висвітлення епізоду смерті трирічного Айлана Курді, тіло якого винесло на берег. Виявилось, що човен хлпця затонув, коли він з кимось із дорослих намагався покинути Єгипет. Трагічна смерть дитини привернула до проблеми увагу всього світу, але у "Дабіку" був свій ракурс - там опублікували фото з мертвим хлопчиком і наголосили, що “так буде з кожним, хто намагатиметься втекти”.

Журнал "Константиніє", який випускає ІДІЛ на аудиторію Туреччини, має на меті мобілізацію до своїх лав турків. На сторінках видання терористів можна знайти критику президента Ердогана як "тирана", демократів і курдів як "невірних безбожників".

Особливу увагу пропагандистська машина робить на російськомовній аудиторії, адже жителі Північного Кавказу та інших регіонів держави-терориста Росії неодноразово поповнювали лави ісламістів та зіграли велику роль у сирійському протистоянні. Деякі з них мали бойовий досвід, який здобули на двох чеченських війнах.

Для впливу на російськомовну аудиторію "Аль-Хайят" випускає журнал "Исток", який роблять месенджі для народів Кавказу, що сповідують іслам. Тут ІДІЛ намагається грати на протистоянні з Росією, зокрема на незагоєних ранах Чеченських війн. Пропагандисти наголошують на тому, що саме "невірні" росіяни володарюють на "ісламських землях Кавказу".


Номер російськомовного журналу "Исток", який вийшов після теракту в літаку над Єгиптом у 2015 році

Інтернаціональний медіацентр терористів "Фурат" також працює на російську аудиторію, однак ще зачіпає країни Середньої та Північно-східної Азії. Для мешканців Таїланду, Індонезії, Сінгапуру, Малайзії, Брунею "Фурат" випускає газету "Аль-Фатихін".

Для публікації інформації про взяття відповідальності за теракти існує агентство "Амак". На нього часто посилаються європейські ЗМІ як на рупор терористів.

Американський дослідник Карім Ель Даманхурі звернув увагу, що воєнна техніка та трофеї є найбільш популярним візуальним образом у виданнях ІДІЛ. Знімки бойовиків навмисне часто роблять з низького ракурсу, що є популярним візуальним прийомом для акцентування на силі зображуваного військового.

Читайте також Трейлери з трупами та епідемія наркотиків: як Мексика живе в полоні картелів

Ісламісти опанували техніку зйомки "від першого обличчя". Такі матеріали візуально схожі на популярні ігрові шутери – вони створюють ефект присутності читача або глядача.

Якщо терористи минулого шляхом насилля намагалися привернути увагу суспільства до певних ідей, то зараз терористи використовують насильство вже як головний меседж, – зазначає експерт із боротьби з тероризмом лондонського Королівського інституту об’єднаних служб Рафаелло Пантуччі.

Зазначимо, що всі газети та журнали виходять в електронній формі. Бойовики постійно роблять копії своїх сайтів, перекладають їх багатьма мовами та поширюють через анонімні платформи. Саме тому боротьба з цим контентом вимагає високого рівня технологій та професіоналізму спецслужб.

Так само на анонімних платформах і через соцмережі бойовики розповсюджують відео. Фільми ІДІЛ часто знаходять свою аудиторію зокрема завдяки високій якості продакшену. Журналісти CNN навіть порівнювали один з найпопулярніших фільмів "Дзвін мечів" з голівудськими кінострічками.

Сюжет CNN з кадрами фільму "Дзвін мечів"

Підконтрольні ісламістам агентства також використовують як пропаганду нашиди – традиційні мусульманські співи. У 2015 році бойовики опублікували кліп російською мовою "Скоро, дуже скоро" зі стратами та погрозами пролити у Європі “море крові”. Наступного дня відбулись мастштабні теракти у Парижі.

Зараз кількість найвідоміших пропагандистських нашидів вимірюється десятками. Вони виходять різними мовами світу. Випуском пісень здебільшого займається медіа-центр агентства "Аль-Хаят".

Тероризм та соціальні медіа

Бойовики користуються не тільки передовими способами поширенням та просування інформації у соціальних мережах, а й мастерно використовують їхні вразливі місця.

ІДІЛ навіть має ботів, які поширюють інформацію у Twitter та на Facebook. На піку своєї активності терористи публікували по 40 повідомлень у день та розповсюджували їх. Це могло бути що завгодно: від брошюр та мемів до 20-хвилинних відеороликів. Лише за 2015 рік Twitter видалив 360 тисяч акаунтів за пропаганду тероризму.

Дуже показовим випадком користування вразливими місцями соцмереж є так зване “викрадення хештегів”. Це коли терористи до своїх постів додають найпопулярніші хештеги, щоб люди випадково стикалися з їхнім контентом, переглядаючи стрічку. Часто ісламісти таким чином розповсюджували шок-контент.

Але Twitter, Facebook – централізовані соцмережі, які легше контролювати, ніж, наприклад, анонімний Telegram. Цей месенджер має технологію шифрування, а тому дозволяє розповсюджувати терористичну пропаганду майже без ризику бути схопленим спецслужбами.

І хоча Telegram також посилено працює над ліквідацією осередків терористичної пропаганди, ефективними ці заходи назвати важко. Адміністрація постійно видаляє канали бойовиків, однак вони згодом знову з’являються і продовжують набирати аудиторію.

Український дослідник тероризму Олександр Кореньков проаналізував цикл існування деяких Telegram-каналів, що пов’язані з ІДІЛ, і виявив, що їхня середня тривалість життя складає в середньому близько 100 днів. З десяти каналів – пять відновили вже наступного ж тижня, а протягом дослідження постійно з’являлись нові канали, які просували через ті, що вже існують.

З початку 2020 року Telegram вдалося заблокувати 200 000 акаунтів і каналів, які могли бути причетними до пропаганди тероризму. У відповідь ІДІЛ поступово переходить на менш популярні месенджери з анонімним шифруванням.

Чи зникла пропаганда після поразки ІДІЛ у Сирії?

Коли "Ісламська держава" захопила велику частину територій Іраку та більшу частину Сирії з’явились можливості вливати неабиякі гроші у централізовану пропаганду та залучати до виробництва контенту креативних людей. Прибуток ісламісти отримували здебільшого від продажу нафти через посередників, данини з підконтрольних територій та донатів від небайдужих до їхньої діяльності людей.

Саме в цей період терористи знімали документальні фільми, доволі високоякісні пропагандистські ролики, професійні фото, які публікували на сторінках онлайн-видань тощо.

Зараз, коли ІДІЛ втратила свої території у Сирії та Іраку, акценти пропаганди змістилися на більш дешеві соціальні мережі та онлайнвидання. Також через антиісламістську цензуру бойовики вимушені залучати до розповсюдження інформації більше посередників.

Фінансування зараз тримається на пожертвах та волонтерській роботі, котрої ісламістам завжди вистачає. У підсумку маємо, що пропаганда нікуди не зникла, ІДІЛ продовжує вербувати до своїх лав усе більше прибічників.

Що найстрашніше, тепер пропаганда має більш децентралізований характер, а тому викорінити це явище з мережі методом цензури просто неможливо. ІДІЛ має розгалужену мережу волонтерів і прибічників по всьому світу, а нові технології (такі як анонімні месенджери) лише допомагають терористам безпечніше себе почувати.

Пропаганда ІДІЛ та Україна

На жаль, в Україні антиісламістська цензура не працює у тих масштабах, щоб попередити можливий негативний вплив на потенційних адептів "халіфату". Не є проблемою для українського інтернет-користувача знайти російськомовні випуски газет бойовиків на сайтах-копіях, які постійно роблять терористи.

У Франції, наприклад, такі сайти блокують та саме лише відвідування цих ресурсів може бути приводом для перевірки від спецслужб.


Затримання бойовика у Житомирі / Фото СБУ

Те, що проблема "Ісламської держави" актуальна і для України говорять хоча б прецеденти із нещодавнім затриманням бойовика у Житомирі та арешт одного з лідерів ісламських терористів у Києві.

Медіа ІДІЛ становлять загрозу для України, перш за все через те, що можуть сприяти радикалізації мусульман на її території – як серед громадян, зокрема на окупованих територіях, так і в громадах діаспори з ісламських країн, – сказав експерт з Центру політичних студій "Доктрина" Денис Москалик у коментарі 24 каналу.

Москалик наводить у якості прикладу українську спільноту кримських татар або численну азербайджанську діаспору. Також не варто забувати про татар на окупованій території АР Крим, де репресії проти представників народу можуть стати приводом для пошуку нових ідейних орієнтирів та радикалізації.