Міністр уряду Уельсу Карл Сарджент скоїв суїцид після того, як декілька жінок звинуватили його у домаганнях. І це ще, мабуть, не кінець історії, хоча не факт, що всі фігуранти сексуальних скандалів так само потерпатимуть від докорів сумління, як містер Сарджент. Минулого тижня ми писали про те, як відіб'ються звинувачення у харасменті на долі президента США Дональда Трампа. Сьогодні продовжимо тему, дослідивши "брудну білизну" європейських політиків.


Жертва жертв харасменту. Карл Сарджент, міністр з Уельсу, який покінчив із життям через обвинувачення у сексуальних переслідуваннях

Читайте також: Жорстокий Голлівуд: найгучніші секс-скандали 2017 року

Секс законний і незаконний

Але перш ніж перейти до нових епізодів у нескінченній історії під назвою "сексуальні домагання", зупинимося на тому, як хитромудро вирішили покласти край цьому ганебному явищу у Швеції. Тамтешні законодавці запропонували ухвалити так званий "закон про згоду", який зобов'язує як чоловіків, так і жінок отримувати перед статевим актом однозначну згоду на секс. Інакше останній вважатиметься зґвалтуванням, передає Sveriges Radio.

Чинне шведське законодавство визначає зґвалтування як примушування до сексу шляхом насильства, погроз чи зловживання залежним становищем жертви. У запропонованому законопроекті до визначень зґвалтування хочуть додати секс без однозначної згоди.

Згода має бути однозначна. Секс має бути добровільний. Якщо він недобровільний, то він незаконний,
– прокоментував прем'єр-міністр Швеції Стефан Льовен, який є одним з ініціаторів новації.

Очікується, що парламентські партії нададуть підтримку проекту в наступному році і він набуде чинності з 1 липня 2018 року. Законопроект частково є відповіддю на кампанію #metoo, яка об'єднала чоловіків і жінок, що стали жертвами сексуальних домагань. Та яким би прекрасним не був порив шведів, все-таки не цілком зрозуміло: як саме має бути засвідчена згода на секс? Чи достатньо усної домовленості, чи перед кожним інтимом слід видавати письмовий документ? І як бути в тому разі, якщо один з партнерів заперечуватиме згодом своє "так"? Одним словом, шведським депутатам ще є над чим поламати голову.

Читайте також: Бережись харасменту: сексуальні домагання в Україні

А тим часом своє вагоме слово щодо протидії секс-терору сказав і Європарламент. У цій поважній установі схвалили резолюцію із засудженням будь-яких форм сексуального насильства, повідомляє сайт ЄП. Євродепутати вважають, що парламенту слід у терміновому порядку вивчити повідомлення про сексуальні домагання у стінах законодавчого органу, зокрема, для цього повинна бути створена цільова група експертів.

Раніше, нагадаємо, у ЄП відбулися дебати через повідомлення про те, що співробітниці законодавчого органу ставали жертвами сексуальних домагань. Тепер депутати ЄП хочуть провести тренінги для всього свого персоналу і скласти конфіденційний реєстр випадків сексуального насильства.

Політики повинні виступати в ролі відповідальних зразків для наслідування в запобіганні і переслідуванні сексуальних домагань в парламентах і за його межами,
– наголошують євродепутати.

Що ж, з цим важко не погодитися. Якби ж тільки всі політики були такими свідомими…

Куди дивиться Її Величність…

Епіцентром сексуальних скандалів останнім часом стала Великобританія. Глава Міноборони цієї країни Майкл Феллон подав у відставку через звинувачення у харасменті, пише The Guardian. А гріх Феллона був у тому, що 15 років тому він поклав руку на коліно радіоведучої Джулії Хартлі-Брюер. Журналістка пригрозила вдарити депутата, якщо він ще раз дозволить собі щось подібне. Попри цей інцидент, повідомляє Джулія Хартлі-Брюер, вони із Феллоном залишилися друзями. До того ж, останній відразу вибачився.

Читайте також: Легалізувати все: "Секс – не злочин!"

Але сумління, як виявилося, гризло міністра всі ці півтора десятка років. У своєму листі про відставку до прем'єр-міністра Терези Мей Феллон написав: "Протягом останніх днів з'явилося кілька заяв щодо депутатів, зокрема, деякі з приводу моєї поведінки колись. Багато з них (заяв) є неправдивими, але я приймаю те, що моя поведінка в минулому не відповідає тим високим стандартам, які ми вимагаємо від Збройних сил, які я маю честь представляти. Я замислився над своєю ситуацією та подаю у відставку з поста міністра оборони".

У відповідь Мей прокоментувала рішення Феллона, високо оцінивши його старанну службу.

Я ціную типово серйозну манеру, у якій Ви розглянули свою позицію, та конкретний приклад, який Ви хочете показати військовослужбовцям – чоловікам та жінкам,
– заявила вона.

Однак Феллон – не єдиний британський посадовець, який опинився в лещатах харасменту. Депутата парламенту Келвіна Хопкінса, представника лейбористської партії, відсторонили від усіх посад, включаючи місце в тіньовому кабінеті, після того, як його колега по партії Ава Етемзаде розповіла про переслідування з боку депутата. Хопкінс довгий час листувався з дівчиною по електронній пошті і заявляв, що "прекрасний юнак був би щасливий стати її коханцем".

Якби я був молодим,
– мрійливо та грайливо додавав 76-річний політик.

Цього, власне, виявилося досить, аби поставити хрест на кар'єрі Хопкінса. А тим часом заступника прем'єр-міністра Великобританії Даміана Ґріна в домаганнях звинуватила активістка Кейт Молтбі. Тут також йшлося про коліно – як і у випадку Феллона. Грін поклав руку на цю частину тіла Молтбі, та ще й згодом написав їй, що у захваті від того, як дівчина виглядає в корсеті. Сам політик подібні звинувачення рішуче відкинув, але прем'єрка Мей зажадала проведення розслідування щодо Ґріна.

В результаті він пішов зі своєї посади, але не тільки через Молтбі. Ще у 2008 році політика звинуватили в перегляді порнографії з робочого комп'ютера. За підсумками перевірки, проведеної апаратом кабінету міністрів, з'ясувалося, що Ґрін дав неправдиві свідчення під час розслідування. Він запевняв, що нічого не знав про порнографічні матеріали, а це буцімто не відповідало дійсності.

Читайте також: Сільвестра Сталлоне звинуватили в згвалтуванні, – ЗМІ

У підсумку Тереза Мей сама попросила свого старого університетського друга Даміана Ґріна подати у відставку, що той і змушений був зробити. Глава уряду була "надзвичайно засмучена", тим паче, що тепер стабільність її кабінету опиняється під загрозою, констатує The Independent.


Свого заступника і університетського друга Даміана Ґріна британська прем'єрка Тереза Мей сама попросила подати у відставку. Хоч це і послабило її кабінет

І якщо говорити про зовсім свіжі "секс-скандали", то з Туманного Альбіону слід перенестися до Австрії, де політик Петер Пілц залишив новостворену ним партію – і саме через обвинувачення у харасменті. З 1986 року Пілц був у партії "Зелені", одним із засновників якої він є. Але в липні цього року Пілц створив іншу політсилу, до якої запросив художників, науковців та підприємців. Своє нове дітище він назвав "Pilz List". Та тішився він ним недовго.

Нещодавно тижневик Falter опублікував розповідь молодої жінки про домагання з боку Пілца. Вона поскаржилася газеті, що інцидент стався у 2013 році на щорічному дискусійному форумі. "Його руки були скрізь", – цитує видання розповідь жінки. За її словами, двоє інших учасників форуму зрештою витягнули політика з приміщення. Пілц сказав, що не пам'ятає цей інцидент, але сприйняв звинувачення "надзвичайно серйозно".

Я завжди боровся за суворі стандарти, і ці стандарти також стосуються мене,
– заявив 63-річний Пілц, передає The Local.

Давні справи

Якщо ж говорити про давніші епізоди, то в контексті сексуальних домагань не можна не згадати передусім колишнього прем'єра Італії Сільвіо Берлусконі. Останній є, так би мовити, класикою цього жанру. У 2011 році прокуратура Мілана висунула Берлусконі обвинувачення у причетності до проституції неповнолітніх та харасменті, що ґрунтувався на зловживанні службовим становищем. І це на додачу до викривальних матеріалів, які стосувалися його сумновідових секс-вечірок, які сам Берлусконі називав "бунга-бунга".

До речі, ці вечірки нещодавно згадував Міхеїл Саакашвілі. Розповідаючи про реакцію світу на російсько-грузинську війну 2008 року, екс-президент Грузії зазначив таке:

Тоді, в принципі, весь Захід мене підтримав. Але Берлусконі був єдиним, хто сказав, що мене треба повісити, як Саддама Хусейна, тому що він друг Путіна і вони разом робили "бунга-бунга".

Та найбільш відомою "секс-справою" Сільвіо Берлусконі була історія з неповнолітньою дамою легкої поведінки на прізвисько "Рубі-серцеїдка". Політика звинувачували у тому, що він, використовуючи службове становище, звільнив Рубі з поліцейської дільниці, де та опинилася. Сам Берлусконі був щиро обурений пред'явленими звинуваченнями: "Це повний абсурд – думати, що я міг заплатити за інтимний зв'язок з жінкою".


Один із найбільш відомих фігурантів секс-скандалів – екс-прем'єр Італії Сільвіо Берлусконі та його юна пасія. Колаж: Telegraph

А от хто точно не платив за інтим з жінкою, так це колишній президент Ізраїлю Моше Кацав. Найдивовижніше те, що Кацав сам себе втягнув у секс-скандал – у 2006 році він звернувся до правоохоронців із заявою про шантаж з боку колишньої працівниці президентської канцелярії, яка отримала в матеріалах справи ім'я "Алеф".

Під час перевірки Кацав з потерпілого перетворився на підозрюваного у зґвалтуванні цієї жінки. Суд запропонував екс-президенту легальну за ізраїльськими законами угоду: Кацав визнає низку менш серйозних, ніж зґвалтування, звинувачень, йде у відставку, виплачує моральні збитки, й отримує в результаті лише умовний тюремний термін. Однак Кацав несподівано від угоди відмовився. Тому у березні 2010-го він був визнаний винним у зґвалтуванні і отримав сім років в'язниці.

Читайте також: Трамп відкидає обвинувачення у сексуальних домаганнях

У зґвалтуванні покоївки нью-йоркського готелю звинувачували й колишнього директора-розпорядника Міжнародного валютного фонду Домініка Строс-Кана. Обвинувачення були висунуті у 2011 році, а зняті вже у 2012-му. Тим не менш, цей епізод коштував Строс-Кану і посади в МВФ, і участі у президентських виборах у Франції. Це зіграло на руку Ніколя Саркозі, який у 2012 році збирався на вибори, розраховуючи на другий термін. Хоча Саркозі й втратив одного із сильних суперників, тодішні перегони він програв Франсуа Олланду. При цьому і Саркозі, і Олланд у різний час так само ставали фігурантами секс-скандалів.

Що стосується Саркозі, то його у харасменті звинувачувала колишня соратниця по партії "Союз за народний рух" Марі-Селі Гійом. Мадам Гійом не полінувалася написати цілу книгу про негідну поведінку свого патрона. Як пояснила авторка цього опусу, вона просто "хотіла повідати людям, ким є політики, з якими їй довелося працювати останні 10 років".

З Олландом же була інша історія – швидше корупційна, аніж пов'язана із домаганнями. Попередньому президенту Франції закидали винаймання дорогої квартири для коханки – при чому за бюджетні гроші. Подейкували, що цей скандал замовив та розкрутив Ніколя Саркозі – ось так все тісно переплетене у французькій політиці. Також місцева преса повідомляла про роман Олланда з актрисою Жюлі Гає – через чутки про подружню зраду тодішня перша леді Франції Валері Трір-Вейлер навіть потрапила до лікарні.


Колишні президенти Франції Саркозі та Олланд також були звинувачені у непристойній поведінці. Причому скандал, в якому був замішаний Олланд, буцімто замовив Саркозі

Якщо ж відволіктися від сексуальних походеньок західних політиків й кинути оком на Україну, то ми й тут відстаємо від загальних трендів. Харасмент не є топовою темою українських ЗМІ. І, тим паче, не є приводом для відставки та суспільного остракізму. Воно й не дивно. У країні, де не покарані політичні вбивства та корупція циклопічних масштабів, ніхто не посипатиме голову попелом через руку, покладену на чуже коліно. До такого рівня самосвідомості вітчизняним ловеласам ще рости й рости.

Читайте також: Секс-скандал дістався України: українські зірки поділилися гучними спогадами