Науковий ступінь Киви ще має затвердити колегія Міносвіти. Щоправда, формально вони заявили, що в них немає претензій до того, як одіозний нардеп ОПЗЖ захищав дисертацію. Однак в Міністерстві чекають на всі документи щодо цього.
Увага Громадська рада просить МОН звернути увагу на порушеннях під час захисту дисертації Киви
Про дисертацію Киви
Так, на 245 сторінках наукової праці розмістилися копії підроблених документів, посилання на вигадані праці, його виступи англійською мовою (яких теж не було) та ще багато чого цікаво й абсолютно незрозумілого не лише мені, а й, здається, самому Киві.
Чи зробив Кива щось феноменальне, за що йому перепала така суспільна увага? Ні. Він просто встав тепер на один щабель зі своїми однопартійцями – Ренатом Кузьміним, Сергієм Льовочкіним та Віктором Медведчуком. Так, уявіть собі, вони теж кандидати наук. Тож Киви є чим пишатися, а нам із вами – чого соромитися.
Кива став кандидатом наук: дивіться відео
Львівський науковець навіть спалив свій диплом після так званого захисту Кивою диплома. За його словами, захист одіозного політика дискредитує науку в Україні.
Після цієї новини, єдине, про що я подумала, – шкода, що до подібного флешмобу не вдалися, наприклад, народні обранці й не спалили свої депутатські посвідчення.
Чому депутатам має бути соромно
Їм теж мало б бути соромно називатись народним депутатом, коли поруч із тобою сидить Микола Тищенко або Євгеній Шевченко чи Ганна Колісник, яка написала, що "треба валити з цієї країни".
Переписка нардепки Колісник під час виступу Хомчака в Раді / Фото "Букви"
Або ж Максим Бужанський, який не встав під час вшанування пам'яті героїв Небесної Сотні.
Чому ще має бути соромно
Соромно витрачати 10 – 14 років свого життя, здобувати поважну професію медика, щоби рятувати життя. Бо потім галузь приходить очолювати такий міністр як Максим Степанов, який і чути нічого не хоче про проблеми в медицині.
Зверніть увагу Рада розгляне відставку Степанова на позачерговому засіданні
Соромно бути вчителем, бо ти витрачаєш роки свого життя, щоби пояснити дітям, що списувати – це не про знання, а потім приходить Сергій Шкарлет, який до того, як стати міністром тупо списав свою дисертацію, а потім через суд заборонив, щоби його називали плагіатором.
Соромно бути юристом, коли суддями гордо називаються такі одіозні персонажі як Павло Вовк та Олександр Тупицький, які прийшли не справедливість вершити, а забити останній гвіздок у труну правосуддя.
Над усіма ними, як вишенька на торті, – генеральна прокурорка Ірина Венедіктова, яка приймає непопулярні рішення й рятує як не Татарова від слідства, то справу "Ротердам+", ну або колишніх керівників "Привату".
Ірина Венедіктова / Фото Офісу генпрокурора
То що це – брак кадрів, досвіду, чи, може, брак знань? Ба більше, більше брак впевненості у своїх діях і професійних управлінців, у яких повний брак політичної волі, та брак стратегічних дій.
Цікаво Поширення російської пропаганди на політичних ток-шоу: останні обурливі приклади
Тому я вас дуже прошу. Думайте, перш ніж ставити галочку в бюлетені на наступних виборах, щоби нам потім не довелося жити не в нашій, а в його країні.