19 обласних центрів (за виключенням тимчасово окупованих Сімферополя, Донецька і Луганська, де вибори не проводилися, і Одеси, Тернополя і Харкова, де з мерами визначилися вже у першому турі), а також 10 міст з населенням понад 90 тисяч мешканців, які у першому турі не висловили більше 50% симпатій котромусь із кандидатів, отримали другий тур. Експерти назвали його не таким вже й непотрібним, оскільки декілька сюрпризів він все-таки підніс.

Прогнозованою, хоча й неприємною, стала тенденція до вкрай низької явки виборців під час проведення другого туру.

Переможці

Більшість мерських крісел посіли представники нині правлячого "Блоку Петра Порошенка" — у 8 містах.

Успішними за підсумками 2 туру політологи назвали УКРОП, яка "завоювала" Дніпропетровськ, заради якого нардеп Борис Філатов змінив крісло у Верховній Раді на повноваження міського голови, та "Самопоміч", що отримала мерські крісла у трьох містах.

Зокрема, у Миколаєві впевнено переміг представник "Самопомочі" Олександр Сєнкевич. Політолог Юрій Романенко назвав цей здобуток "маленькою сенсацією".

Миколаїв показав, що якщо нові політичні сили уміють вибудовувати роботу зі своїм електоратом, правильну організаційну структуру, то навіть в умовах обмеженої ресурсної бази, а в Миколаєві вона була саме така, можна досягти успіхів. Їм вдалося мобілізувати молодь, це суттєво вплинуло на результат,
— пояснив Романенко у коментарі сайту "24".

Крім того, представники "Самопомочі" мерствуватимуть ще й у Львові та Білій Церкві.

Однак, і "старі кадри" не здають позицій. Нагадаємо, що першим туром на виборах міських голів обмежилися Одеса, Тернопіль та Харків, де міськими керівниками стали відповідно Геннадій Труханов від партії "Довіряй ділам", Сергій Надал від "Свободи", Геннадій Кернес, висунутий "Відродженням".

Загалом, представники "старої гвардії", "Опозиційного блоку" та утворених на останках Партії регіонів проектів, отримали "своїх" мерів у 7 містах. І за цим показником вони майже рівні з БПП. У "Свободи" — три міста, очолювані їхніми представниками. "Батьківщина" "здобула" Суми і Черкаси.

Місцеві партії

Крім того, 6 міст очолили самовисуванці, а у Вінниці, Кременчуці і Полтаві керуватимуть мери з мало відомих широкому загалу партій. Політолог Вадим Карасьов назвав їх партіями регіональних еліт. Їхні завдання: артикулювати і реалізувати муніципальний інтерес. Ті ж "Відродження" і "Наш край" заявили про себе у всіх регіонах як захисники місцевих інтересів.

Звісно, велика частина "нових" партій є політтехнологічними проектами. Але маємо яскравий приклад, коли виборець не купився на "порожній" "Рух за реформи" Думчева у Києві.

Висновок: запит на такі партії є, але не варто деяким політикам вважати електорат "баранами".

Переможені

Діючі мери у Черкасах та Чернігові у другому турі поступилися "новеньким". У Черкасах Анатолій Бондаренко з "Батьківщиною" "подолали" Сергія Одарича з "Партією вільних людей". У Чернігові Владислав Атрошенко з БПП випередив Олександра Соколова і "Наш край". У Дніпропетровську опоблоківець Олександр Вілкул зазнав поразки від укропівця Бориса Філатова.

Порушення

Керівник "Інституту практичної політики" Богдана Бабич у коментарі сайту "24" відзначила, що на нинішніх виборах серед порушень найпопулярніша скупка голосів, вона є найефективнішою технологією перемоги на виборах. І це одна з причин, чому так багато одіозних політиків без проблем знову пройшли у владу. Бабич переконана, що потрібно суттєво міняти також виборче право.

Людям має надаватися виборче право після того, як вони здадуть екзамен на громадянську зрілість, знання історії, мови та Конституції України. Це дасть можливість відрізати тих людей, яких не цікавлять результати виборів, а лише продаж голосу,
— наголосила Бабич.

Координатор Всеукраїнської громадської організації ОПОРА Ольга Айвазовська розповіла в ефірі каналу "24", що основна проблема другого туру виборів – це розголошення таємниці голосування. Вона також відзначила, що були факти фотографування бюлетеню, що може свідчити про "купівлю" голосу. За її словами видача бюлетенів без паспорту у другому турі значно скоротилася. Загалом ОПОРА системних порушень, які могли призвести до викривлення волевиявлення, не зафіксувала.

Чи потрібен був другий тур

Певні політики і політичні сили (зокрема, БПП і Опозиційний блок) висловлювали думку, що другий тур був не потрібен. Дійсно, якщо проаналізувати, то серед 29 новообраних мерів 21 набрали більшість голосів вже у першому турі. Однак же 8 кандидатів таки здобули мерське крісло у 2 турі, незважаючи на те, що у першому турі були на другому місці.

На думку політолога Євгена Магди, у цивілізованій країні подібні коментарі щодо "непотрібності другого туру" для політиків означали б "політичну кому".

Магда наголосив, що політикам не варто без страху і докору проектувати власне незадоволення результатами голосування на процедуру. До того ж, Україна багато в чому тільки вчиться демократії, а вибори мерів у два тури кілька років були одним з ключових вимог тодішньої опозиції. Причому вибори в два тури на тлі недосконалості закону про місцеві вибори в цілому допомогли політичній еліті зберегти обличчя.

Місцеву владу обрала меншість

Низька явка виборців (за даними ЦВК голосувати у 2 турі виборів прийшли тільки 34% виборців) — кричущий доказ того, що українці не вірять у виборчу систему, так само, як і в ефективність роботи політиків і партій.

На думку політолога Вадима Карасьова місцеві вибори були в першу чергу для еліт, а не для людей, а основні лінії конкуренції і конфліктів з боку Києва були спрямовані на перезавантаження політичних сил у місцевих радах з метою подальшого формування коаліцій, які б підтримували або були лояльними до "партії влади" — БПП.

Якщо наступні постреформенні вибори до місцевих рад знову будуть боротьбою еліт за владу, а не за представництво інтересів місцевих громад, то за низькою явкою може послідувати і підвищення градусу протестності, і поява місцевих майданів,
— написав Карасьов на своїй сторінці Facebook.

Висновки і підсумки

Українська політична культура продовжує плодити політичні і олігархічні проекти, а не повноцінні партії з чітко вибудуваною структурою та ідеологією. Однак українці дали зрозуміти, що все-таки відрізняють зерно від полови. Зросли також пропозиція і попит на місцеві політичні проекти та регіональні партії. З одного боку, деякі політологи вважають ріст популярності місцевих партій кроком у напрямку до децентралізації, а відтак — навіть федералізації України.

З іншого боку, таким чином у місцевих радах не буде однопартійної більшості. А отже, принаймні, монополії Опозиційного блоку більше не буде, що може сприяти демократизації партійного поля, особливо східних та південних регіонів України. До того ж — така ситуація не на користь Росії, якій набагато зручніше було керувати єдиною домінантною політичною силою.