Корупційний футбол

Як відомо, йдеться про "відмивання" репутації Катару європейськими функціонерами на тлі звинувачень країни у систематичних порушеннях прав мігрантів, що працювали на будівництві об'єктів для чемпіонату світу з футболу.

Рекомендуємо Путін вже накреслив цілі війни на 2023 рік: чи спрацює ставка кремлівського тирана

При тому серед фігурантів скандалу не просто якісь пересічні політики або чиновники, а віцеспікерка Європарламенту Єва Кайлі, яку ще 9 грудня затримали, а 13 грудня майже одноголосно Європарламент проголосував за дострокове припинення її повноважень.

Поліцейські рейди виявили 1,5 мільйона євро готівкою, половина з яких була знайдена в готельному номері, знятому батьком Кайлі, а ще 150 тисяч євро – у квартирі її партнера, який уже визнав власну причетність до скандалу.

Загрози для України

По-перше, вони підривають серйозно репутаційну складову європейських інституцій і навіть можуть призвести до відставки голови Європарламенту Роберти Мецоли та президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, якщо підозри щодо корупції будуть підтверджені. Тим більше, що Урсула фон дер Ляєн також перебуває в полі зору Європейської прокуратури ще й в контексті торгових переговорів щодо вакцин.

Відносно прозорості їх закупівель теж вистачає питань. Водночас ще один гучний корупційний скандал додатково психологічно буде тиснути на керівництво ЄС. Тим більше, що подібні прецеденти в історії ЄС уже були. Достатньо згадати 1999 рік і відставку глави Єврокомісії Жака Сантера, котрий був змушений піти з власного поста на тлі теж корупційного скандалу.

Такий сценарій буде вкрай незручним для України. Адже будь-яка зміна керівництва європейських інституцій мало того, що відволіче від українського контексту ЄС, так ще й вимагатиме додаткового часу для переобрання його керівництва і встановлення довірливих контактів з ним. А додаткові витрати часу у нашому випадку – занадто велика розкіш.

По-друге, затримана віцеспікерка Європарламенту Єва Кайлі, а також низка інших фігурантів скандалу представляють соціал-демократичне крило Європарламенту, що очікувано уже запустило хвилю критики зі сторони правоцентристських сил і може активізувати додатково антиєвропейські та антидемократичні рухи в Європі. Інтенсифікація останніх особливо небезпечна в світлі того, що це сприятиме росту на Заході популістських настроїв і сил, що можуть взяти гору на виборах у 2024 році. А всі вони, як відомо, досить скептично ставляться до питання допомоги Україні як на рівні військової, так і фінансової підтримки.

Важливо Як росіяни спростували власний міф про "окупацію України США і НАТО"

По-третє, це вдале поле для спекуляцій і маніпуляцій самої російської пропаганди, щоб культивувати розбалансованість всередині ЄС, подібну тій, яка була свого часу активована на тлі кризи з біженцями. Й історія з Катаром для цього може виявитись лише вершиною айсбергу. Адже за даними недавнього дослідження Transparency International, впродовж 2019 – 2022 років євродепутати опублікували лише 28 000 власних лобістських зустрічей. При цьому ще частина виявилась неопублікованою, і найбільший відсоток таких непублічних зустрічей з лобістами виявився серед депутатів від Греції, представники якої стали фігурантами корупційного скандалу з Катаром, Латвії та Кіпру.

Більше того, підсиленням для вдалого сприйняття такої риторики стане ще й складна економічна ситуація в Європі, яку в тому числі пересічні європейці пов'язують з корупцією. Адже згідно з весняними опитуваннями Eurobarometer, 65% жителів ЄС бачать корупцію як одну із головних складових, що заважає розвитку конкуренції в економіці, а ще 41% переконані, що корупції стало більше, а її збитки для континентальної економіки союзу в рази більші за будь-які ембарго чи антиросійські санкції (за попередніми оцінками, сума збитків європейській економіці від корупції оцінюється у приблизно 120 мільярдів євро на рік).

Може зацікавити Зеленський у Бахмуті знову дав стусана боягузливому бункерному щуру

Як це вдарить по Росії

Водночас, є в цій історії і беззаперечний плюс. "Катаргейт" виявили не випадково, а в межах розслідування потенційного російського та китайського впливу на інституції в ЄС. А це дає підстави допускати, що принаймні у найближчій перспективі ця ситуація обмежить вплив тіньових лобістів Кремля через побоювання і європарламентарів, і депутатів національних законодавчих органів бути викритими у представленні інтересів третіх країн.

Бо наслідки від цього наразі будуть передбачати набагато більше, ніж просто проблеми з правосуддям. Адже після визнання на рівні ЄС Росії державою-спонсором тероризму, звинувачення в подібних лобістських зв'язках з Москвою будуть означати для багатьох представників європейської політичної еліти крах власної кар'єри і загрозу нездорової турбулентності на національному рівні своїх країн, що для більшості з них вкрай непотрібна річ. Принаймні зараз, коли їх позиції й так перебувають під поривчастим вітром енергокризи і загрозами штормової рецесії.