Конкурс на щорічний громадський бюджет, що спонсорується іноземними грантами, передбачає попереднє погодження проектів органами виконавчої влади. Їх реалізація, у свою чергу, конфліктує із застарілим законодавством України. Чому чиновникам вигідно гальмувати розгляд проектів, перекриваючи кисень прогресивним освітнім ініціативам зокрема, дізнавались на прикладі ситуації, що склалася днями в Печерській РДА.
"Освітня асамблея" – проект, який займається організацією доступних кожному альтернативних освітніх осередків. На його рахунку більше трьохсот лекцій, семінарів, курсів, розмовних і дебатних клубів, кінопоказів. І це лише за два з половиною роки. Про конфлікт з районною адміністрацією Печерського району, а також основні вектори розвитку Освітньої асамблеї йшлося у розмові з її фундатором Миколою Панченком та співкоординатором С14 Маркіяном Яциняком.
Чому виникло протиріччя з Печерською РДА?
М.Я.: Специфіка громадського бюджету полягає в тому, що його реалізація покладається на органи виконавчої влади. Першочергово розглядом проекту мало займатись фінансове управління Печерської РДА. Далі мають місце експертизи в інших відділах. Тобто вони виступають формальними організаторами, через їх казначейство кошти проходять. Мали прийняти рішення, можна реалізувати проект чи ні. А вже кияни вирішать, чи бути цьому проекту шляхом голосування. Аргументів "проти" не надали. Очевидно, затягували розгляд.
Як розгортались події станом на сьогодні?
М.П.: Ми вирішили поспілкуватись особисто з головою ініціативної групи, яка допускає до конкурсу, Мартинчуком. На телефонний дзвінок відповів щось на кшталт: "Надішліть документи особисто, я подивлюсь". Але роздивлятись можна вічно. Залишились чекати його в приміщенні адміністрації. Зіткнулись з грубіянством керівника апарату, що нам не гідно перебувати тут.
М. Я.: Далі поговорити вийшла Катерина Печерська – керівник відділу внутрішньої комунікації та зв’язків з громадськістю. Вона аргументувала відхилення тим, що з нами буде багато мороки, адже проект новий, передовий, для реалізації треба ставити майно на баланс. Тобто, фактично, їм лінь те робити. До того ж опиралась на застарілу інформацію – негативний висновок з департаменту КМДА від 31 серпня. Тиждень тому ми внесли правки, узгодили. Безумовно, відтягували розгляд.
Читайте також: А ви знаєте шкільну програму? Цікавий тест
Чи вдалось вирішити цю ситуацію конструктивно?
М.П.: Про громадську бюджетну комісію, яка розглядає повторно проекти, по яких є питання, проінформував Микола Гурін. Ми не знали всього механізму. Виявляється, якщо районна адміністрація відхиляє проект, то саме апеляція в ГБК дозволяє повернути в РДА для спільного опрацювання, наприклад. Я поїхав на громадську бюджетну комісію як співавтор. Там чекали зв’язку з представниками фінансового управління. Але чомусь в той момент, коли телефонували людині, з якою ми комунікували, вона раптово зникла. Виявилось, що дивилась трансляцію бюджетної комісії і втекла. А речі лишились. Дзвінки скидала. Представники громадської комісії сказали, що стикаються з подібним не вперше. Одноголосно підтримали допуск нашого проекту на голосування.
Це перший досвід участі в конкурсі громадського бюджету?
М.П.: Ні. Проект "Освітньої асамблеї" виграв минулорічний бюджет міста Києва. При цьому став кращим в Голосіївському районі. Теж були певні нюанси, але їх узгодили. У Голосіївській РДП привітно поставились. На отримані кошти – 180 тисяч гривень – зробили лекторій під відкритим небом.
Як виникла ідея "Освітньої асамблеї"?
М.П.: Думали, який проект може бути корисним. З’явилось розуміння, що проблеми в нашій країні від браку знань. Як з цим можна боротись? Це освітні заходи, завдяки яким можемо зняти завісу, яка розділяє освіту і наших людей. Особливо після Майдану з’явилась купа знайомих, які могли поділитися навичками. Ми провели перший захід 3 лютого 2015 року. Його відвідали близько ста людей. Тоді отримали від друзів великий список наших "проколів". Це мотивувало. Почали вдосконалюватись, засвоювали навички івент-менеджменту, вчились працювати з інформацією.
Локацією перших заходів був департамент культури КМДА. А далі там почали ставити палки в колеса, вимикали світло, обмежували доступ до розеток. З літа почали працювати над пошуком власного приміщення, врешті отримали в Голосіївському районі на пільгових умовах, самостійно зробили ремонт. Бо запит значний, з появою лекторію легше організовувати заходи. Мали сильне бажання займатись цим. За перший рік організували близько 50 заходів. Нині за два роки нарахували 203. Є осередки в шести містах.
Що являє собою дана освітня ініціатива? Для чого створена "Освітня асамблея"?
М.П.: Ми створюємо альтернативні осередки освіти, даємо знання які неможливо отримати в школі чи в університеті. Хочемо довести, що знання можуть бути цікавими. Нині тримаємось курсу на розширення кола інтересів молоді. Незалежно від фаху чи віку людина може прийти і дізнатись щось цікаве. Айтішник хоче дізнатись про геополітику? Чому ні? Еколог про астрономію? Без проблем! Без зайвої мороки, паперової тяганини. Діяльність спрямована на підвищення інтересу до наук, розвиток аналітичного мислення, покращення міського простору, формування національної ідентичності.
Відтак організовуємо лекції з різних галузей сучасної науки, семінари та курси на теми інформації, політики, юриспруденції, економіки, урбаністики. Команда складається з молоді, котра працює на волонтерських засадах. Запрошуємо відомих лекторів, ясна річ, безкоштовно. Долучитись до нас може, фактично, кожен бажаючий.
Після лекції актора театру та кіно Олексія Горбунова "Кінофронт: війна екранів"
Які заходи найпам'ятніші?
М.П.: То є курси журналістських розслідувань, певне, які стали першими загальнодоступними. Брали участь досвідчені фахівці із Слідство.інфо, програми "Схеми" від Радіо Свободи. Згадуються курси помічника народного депутата, які стали одними з перших некомерційних у країні такого типу. Були заняття, які стосувалися депутатських запитів, депутатських звернень, заняття з законотворчості, аналізу законів на корупційну складову. Розглядали питання, як помічник народного депутата може покращити життя громадських організацій і людей, які звертаються за допомогою. Крім того займаємось реабілітацією бійців АТО регулярно шляхом сеансів з психологом. Як бачите, широкого спектру заходи.
Читайте також: Сонце в кишені чи гірке вино: тест на знання віршів
На що спрямований нинішній проект, затверджений на конкурс громадського бюджету?
М.П.: Ми знову пройшли кілька кіл бюрократичного пекла, щоби отримати приміщення в оренду в Печерському районі. Чому тут? Зручніше відвідувати заходи, якщо локація в центрі міста. Суто це є колишнє бомбосховище, і воно в жахливому стані. На ремонт треба кошти, яких ми не маємо. З'явилась ідея подати на конкурс громадського бюджету 2018 року. Відтак 80 відсотків коштів піде на ремонтні роботи, двадцять – на базове оснащення. Співфінансування – наша волонтерська робота і інші витрати, які ми можемо взяти на себе. Планується створення соціального хабу, в якому будемо допомагати громадським організаціям і проводити освітні заходи.
Що відчуваєш, коли займаєшся цією діяльністю?
М.П.: Коли це стає рутиною, думаю, а навіщо насправді я це роблю: там проблеми, тут проблеми... Але коли приходжу на захід, бачу, що людям сподобалось, вони щось дізнались. Розумію, що це насправді потрібне людям. Не може все бути завше весело. Часто великі речі складаються з рутинних дрібниць, які потім дають значний результат.
Лекція з кандидатом політичних наук Євгеном Магдою "Гібридна агресія: актуальні уроки".
Микола Панченко – праворуч
Що чекати від "Освітньої асамблеї" в майбутньому?
М.П.: Нині маємо надію на підтримку киян в голосуванні, що стартує з 30 вересня і триватиме місяць. Здатись на півшляху, сказати, що "Освітня асамблея" закривається, буде неправильно. Сам себе будеш не поважать. "Освітня асамблея" має жити незалежно від того, хто що думає, незалежно від кадрових змін, геополітичних, економічних чинників. Узагалі я думаю, що ми виросли з формату лекцій, саме тому проміжною ланкою має стати соціальний хаб. Плануємо поставити профорієнтаційні курси на регулярну основу і давати реальні навики, котрі можна отримати за короткий проміжок часу. Ми не зможемо зробити мегафахівцями, але давайте дивись правді у вічі, університети великими фахівцями теж не роблять. Хочемо допомогти людям, давати нові знання. Це буде наш маленький університет, в якому робитимемо людей актуальнішими, і вчитимемо мобільно реагувати на виклики сьогодення.
Читайте також: Стипендії в Україні: правила призначення знову зміняться