В останні десятиліття острів потерпав від епідемій, циклонів і нашестя сарани. Як наслідок, Мадагаскар входить до переліку найбідніших країн у світі. Канал Пангалан збудували у 1949 році. Його довжина - близько 700 кілометрів. Канал спорудили, щоб полегшити торгівлю між прибережними мадагаскарськими містами. Чимало малагасійців займаються риболовлею. При чому для багатьох - це не спосіб заробити, а спосіб вижити та прогодувати сім’ю.

На Мадагаскарі поширений католицизм. Щоб краще зрозуміти особливість місцевої культури, варто відвідати обряд масового хрещення. Тут переплітаються і африканські, і азіатські традиції. Після сповіді всіх вірян, меса несподівано продовжується танцями та співами. Обряд хрещення завжди починається та завершується колективним співом.

Ще одна потіха для туристів - раки. На острові їх - безліч видів. Тож у багатьох місцевих ресторанчиках з фірмовою стравою довго не вагались - раків тут готують майже в кожному закладі. Пригостити туристів малагасійці можуть і лікером цукрової тростини. Напій вони роблять нелегально, однак не для споживання, а для продажу. Спершу цукрову тростину чистять та ріжуть, потім за допомогою дерев’яного пресу витискають сік. Далі - фільтрація та кількатижневе вимочування зі шматочками кори чагарників. Саме після цього лікер набуває особливого аромату.

Та від нас порада - якщо ви завітаєте на Мадагаскар, краще не куштуйте лікер із цукрової тростини. Інакше - ризикуєте перетворитись на дракона, що дихає вогнем.