Це 45 трагедій щодо яких немає жодної можливості щось виправити. Також 150 інших трагедій, адже поранення бувають абсолютно різними.

Попередній блог Баста, Кіркоров, Меладзе: як російські артисти мовчанням підтримують Москву

Деякі поранення можуть бути легкими і залишитися шрамами, про які можна буде розказати рідним або друзям. Однак деякі бувають такими, що назавжди змінюють життя людини.

Знаєте, я не проти режиму тиші, хоч мені і не подобається окопна війна. Мені в принципі не подобається війна, але коли я порівнюю 2014 рік і ті бої з 2015 року і пізніше, то я розумію, що набагато складніше в окопі, ніж на бойовій машині піхоти, яка рухається вперед.

Як ми говоримо про загиблих

Я подивився брифінг нового прессекретаря президента Сергія Никифорова, під час якого він десь 1,5 хвилини присвятив темі перемир'я та його наслідків. В мене одразу з'явилось декілька запитань та уточнень.

Цікаво Спробую їх не повторювати, – новий речник Зеленського про "скандали" за участю Мендель

Перше – навіть більше побажання. Чому, коли мова заходить про загиблих, спікери часто розповідають про це так, наче це якась суха статистика? Беземоційно.

Я розумію, що тут важливо порівнювати в цифрах, але за кожною цифрою стоїть конкретна людина, яка має батьків та дітей. Кожна цифра – це чиєсь життя.

У мене немає питань до формату сказаного, я хочу лише наголосити на тому, наскільки важливо те, як ми говоримо про своїх загиблих. Завжди має бути людяність і повага у словах про тих, хто віддав найцінніше.

Вінстон Черчилль під час своїх виступів у парламенті, доповідаючи про стан справ на фронті, завжди наголошував у на тому, що кожна втрата – це трагедія.

Якщо роздуми про це почують на Банковій – буде дуже добре.

Формальність – велика проблема

Однак я хотів би звернути увагу ще на один момент. Чи знаєте ви, що відбувається на фронті під час перемир'я? Чи знаєте ви, що особовий склад, який не воює, займається все тим же військовим формалізмом, якого ми так хотіли позбутися?

Думаю, ви не здогадуєтесь, яку кількість паперу переводять офіцери на безглузду і нікому непотрібну роботу. Застій та демотивація через це міцно осіли у певних підрозділах і цілих родах військ.

Та що тут казати? За час останніх 2 років зі служби у Повітряних силах України звільнилося близько 140 осіб льотного складу, ще понад 40 осіб хочуть звільнитися вже в 2021 році.

Причин багато. Заробітна плата також, але не основна. Знаєте, яка основна? Паперова робота. Майже 70% свого часу наші льотчики витрачають саме на неї.

Я знаю, що позиція президента про мир є актуальною і популярною серед українців, але тут маю додати дещо. Мир буде міцним і справжнім, якщо у нас буде міцна армія, а міцна армія у нас буде, якщо такі перемир'я ми будемо використовувати для таких речей:

  • навчання особового складу;
  • модернізування техніки;
  • впровадження новітніх систем управління військами;
  • розробки і впровадження нових видів озброєння;
  • підняття рівня мотивації серед військовослужбовців.

Варто прочитати Провокації попри перемир'я: як минув рік режиму тиші на Донбасі

Закінчу позитивною новиною. Нещодавно начальником Генштабу став генерал-майор Валерій Залужний, щодо якого багато позитивних відгуків. І один із них – від мого комбата, Героя України Сергія Собка, а для мене це не порожні слова.

Хочеться вірити в те, що все ж таки люди можуть впливати на процеси і запроваджувати фундаментальні зміни. Сподіваюся, що новий головнокомандувач Збройних сил України – саме така людина.