Відповідні розповіді оприлюднила Оксана Левкова з громадської організації "Не будь байдужим" у Facebook.
Читайте також: Доброволець з Донбасу: Я не повернуся у Донецьку область – не хочу там жити
Безліч френдів просять опублікувати повну збірку історій з табору, де я рівно рік тому мала честь бути виховницею. Учасниками табору були діти загиблих на війні,
– зазначила вихователька.
1. Хлопчик 11 років: "Пані Оксано, а Ви думали, що мого тата вбили? Ні, він просто віз харчі нашим бійцям, і в нього врізалася вантажівка. Рани були і в тата, і в того водія. Але рятувати почали першим того водія, притому що він був винен в аварії. Я точно знаю, що якби стартанули з тата, то він би вижив. А так вижив той ненормальний. Його посадили... Скажіть, а правда – це соромно, що у всіх тати загинули від кулі, а в мене – від простої автомобільної аварії?"
2. Хлопчик 12 років: "Знаєте, коли мій батько останній раз приїжджав з Війни додому у відпустку, ми з мамою його стригли. Голили йому голову. Мама пройшлася машинкою по всій голові, а чубчик, знаєте, козацький такий, лишила. Ми помилувалися тим чубом трошки, а потім мама і його прибрала. І скоро після того тата вбили. Тьотя Оксана, як Ви думаєте, а якби чуб залишили, може, тато лишився би живий? Я читав, що чуб – це оберіг..."
3. Хлопчик 12 років: "Я вночі всю ніч плакав. Дуже хотілося до тата... Скажіть, а це значить, що я – слабак?"
Читайте також: Притула розповів зворушливу історію про хлопця, який пожертвував для армії цілу "квартиру"
4. Дівчинка 11 років: "Пані Оксано, а давайте з Вами пообнімаємося. Ми раніше обнімалися з татом і мамою. А тепер – лише з мамою. Мій тато був коли молодий, то був дуже худий. А потім поправився. Ну, мені, коли ми обнімалися, не заважало те, що він повненький. Хай би зараз був живий, ми би обнімалися кожен день... Пані Оксано, дуже шкода, що Ви не повненька – Ви не нагадуєте мені мого тата, коли я Вас обнімаю".
5. Хлопчик 11 років: "Пані Оксано, а в мене прадід воював у Другій світовій війні. Уявляєте, і він там не загинув. А вижив. Бо тоді можна було сховатися від німців. А тато воював у цій Війні. І загинув у 2014-му. Бо від росіян не сховаєшся. А скажіть, чому від німців можна було, а від росіян – ні?"
6. Розмова 12-річних хлопчиків: "Коли мій тато приїхав на 2 дні додому з Війни, то мама мені навіть нічого не сказала. Я був у бабусі, і вона мене звідти не забрала, щоб я побачився з батьком.
– Ти що, не знаєш, чому мама так зробила? Він був, мабуть, поранений і некрасивий.
- Так, мама потім так і сказала. Вона не забирала мене від бабусі, щоб я не лякався.
– А мій не приїжджав до нас поранений ні разу. Його зразу привезли вбитого. Тому я не лякався. Точніше, лякався лише раз – як уже ховали.
– Пощастило. А я лякався два рази..."
7. Хлопчик 11 років: "Тьотя Оксана, я хочу Вам щось секретне сказати. Я весь час Вам казав, що хочу бути схожим на тата. Оце ж він загинув недавно. Але я брехав. Загинув не тато, а вітчим. Я на нього хочу бути схожим... А мій тато підтримує Росію".
8. Хлопчик 13 років: "Пані Оксано, а я вмію робити молочний коктейль. Я змішую полуниці, цукор та молочко і збиваю блендером. І додаю сметану, щоб густіше було.
– Круто! А хто тебе навчив цього рецепту?
– Не знаю. Сам. Я, мабуть, у тата вдався. Я коли навчився так робити, то сам здивувався, що так смачно. В той день, коли навчився, вирішив спитати тата, чи він так само робить той коктейль, але він якраз загинув".
9. Розмови хлопчиків 10-13 років: "Я вмію молитися. "Отче наш, що є на небі..... (промовляє всю молитву до кінця).
– А ти часто молишся?
– Ну, часто молився, коли батько був в АТО...
– Допомогло?
– Нє (розгублено).
– От бачиш...".