Таких тріщин в стінах храму достатньо. Монахи переконані - винуватий в тому не час, а будівництво чергового мосту через Дніпро. Мовляв, у землю забивають бетонні опори, від яких здригається все навколо.
"Коли забивали ці палі, то люди, які знаходилися в церкві, особливо на другому поверсі - вони перелякалися, тому що було таке відчуття, що землетрус. Ні монголи, ні татари його не розрушили. А на сьогоднішній день, як то кажуть, наші монголи погрожують збереженню цього пам’ятника", - каже отець Михайло.
"При веденні таких робіт в бюджет будівництва повинні закладатися кошти для збереження тих об’єктів, які знаходяться поруч. В даному випадку певно йшлося про те, що прийшлося би укріпити фундамент і укріпити землю біля церкви", - каже голова комісії Київради з культури Олександр Бригінець.
Південно-західна залізниця, яка, власне, й замовила будівництво шляхопроводу, переконує: тривога монахів безпідставна. Розробники проекту додають: будівництво такого масштабу просто неможливо починати, не зібравши повну інформацію про стан ґрунту.
"Всі ті речі, які могли б впливати на саму споруду - вони передбачені проектною документацією. Більше того, якщо забивається паля на відстані понад 30 метрів - ніяких додаткових заходів не має передбачатися", - каже головний інженер, перший заступник начальника Пд.-Зх. Залізниці Володимир Тягульський.
"Крайня точка забивання - зона впливу 50 метрів. Тут крайня точка - зона впливу 40 метрів. А відстань від цієї точки до монастиря найближче - це 145 метрів", - каже гендиректор ТОВ "Союзтранспроект" Валерій Палій.
Тож фінансування від держави церкві не дочекатися. Всі бюджетні кошти йдуть на стаханівське будівництво мосту через Дніпро, яке планують завершити під Новий рік. Тим часом монахам доведеться шукати гроші на збереження храму самотужки.