Захоплення міста терористами почалося зі штурму місцевої міліції. Правоохоронці виявились абсолютно неготовими до таких ситуацій. Будівлю МВС захопили за лічені хвилини. А майже три сотні міліціянтів опинилися в заручниках.
Російські прапори замайоріли над іншими адмінбудівлями. Зокрема, над міською радою. Тодішній мер Слов’янська – одіозна Неля Штепа – не залишалася осторонь.
Хоча тодішня чиновниця активно загравала з терористами, її скоро змінив інший персонаж. Золотозубий маргінал і злочинець – так званий "народний мер" – В’ячеслав Пономарьов.
Місцевих методично залякували "Правим сектором", бандерівцями та київською хунтою, яка мала б безжально вирізати російськомовне населення. Задурені люди почали вимагати федералізації, незалежності та плебісциту. Багато хто повірив казкам кремлівських пропагандистів.
За кримським сценарієм, у Слов'янську з'явилися так звані "зелені чоловічки". Російські спецпризначенці не лише озброювали та підбурювали місцевий криміналітет, але й самі – озброєні до зубів – розгулювали містом.
На ексклюзивних кадрах видно, як журналістів 24 Каналу зупинили невідомі особи в камуфляжі. За їхньою вимовою, поведінкою, обладнанням та екіпіровкою можна було впізнати військових регулярної армії Росії. А отже ніяких так званих "шахтарів-ополченців", які купили зброю у місцевому воєнторзі, на цій війні насправді немає.
У Слов'янську запанували безлад і беззаконня. Терористи викрадали, катували та страчували людей. За час окупації в полоні сепаратистів побували десятки українських та іноземних журналістів, сотні простих людей та навіть представники ОБСЄ.
Попри всі міжнародні норми, полонених з гордістю показували російським журналістам. А ті не соромились не лише їх знімати, але й допитувати.
Ключову роль в захопленні Слов’янська грав і офіцер російської розвідки – Ігор Гіркін на прізвисько Стрєлков.
Окупація Слов’янська тривала майже чотири місяці. Через два дні після захоплення міста бойовиками офіційний Київ розпочне антитерористичну операцію. Яка поступово переросте у справжню війну, що триває і досі.
Читайте також: Слов'янськ: чим живе місто, з якого почалась війна на Донбасі