Про майбутнє мирних перемовин з Кремлем, ізраїльський дипломатичний майданчик та безпекові гарантії Україні – в ексклюзивному інтерв'ю сайту 24 каналу розповів голова Центру політичних студій "Доктрина", політичний аналітик Ярослав Божко.
Читайте Понівечені будівлі та авто: як виглядає зруйнована "русскім міром" територія СК "Авангард"
Доцільність переговорів з Москвою та позиція Росії
Ярославе, скажіть, для чого треба було збиратися на черговий раунд перемовин, якщо жодного прогресу так і не було досягнуто?
Самі по собі перемовини у війнах не є замкненою реальністю, відокремленою від подій на полі битви. Зміна статус-кво на перемовинах можлива лише за умови зміни статус-кво на фронті.
Дипломати не можуть робити якісь поступки або навпаки – зайняти більш жорстку позицію у відриві від ситуації на фронті. Все це має підкріплюватись певними воєнними успіхами.
Те, що почалися розмови про готовність російської сторони говорити предметно, йти на поступки, можливо, навіть зняти якісь такі абсолютно непрактичні вимоги зі свого боку, могло бути прямим наслідком більшого усвідомлення Москвою масштабів воєнної поразки, яка на неї насувається. Вона зачіпає важливі структурні елементи, котрі потім не вдасться швидко відновити, навіть якщо Путін оголосить тотальну мобілізацію.
Ключовою проблемою, яка не дозволяє сторонам досягнути компромісу, є факт, що в Росії все дуже складно із донесенням повідомлень про реальний стан справ нагору.
Ярослав Божко, голова Центру політичних студій "Доктрина", політичний аналітик / Фото з архіву автора
Особливо це було видно в контексті проведення того ж самого Радбезу перед самою війною. По суті, ми розуміємо – вище політичне і військове керівництво Росії дуже погано володіє ситуацією на місцях. Там є бажання отримувати швидкі політичні перемоги.
Актуально Росіяни змінили тактику війни з Україною: військовий експерт пояснив, що це їм дасть
Була дуже показова історія. Невідомо ким, за твердженням росіян, нами, у що я сам безумовно не вірю, "Точка-У" поцілила у центр Донецька. І це було використано Кремлем, як ще один привід із вдаваним невдоволенням заявляти про неможливість переговорів.
Окрім цього, я вважаю, що російська сторона через складність проходження аналітики знизу вгору, не в змозі осягнути трагічність ситуації на війні. Росія відступить лише тоді, коли у Кремлі дізнаються про реальний стан речей на фронті.
А нам необхідно йти на переговори для того, аби намагатися зберегти якомога більшу кількість людських життів та інфраструктури. Ми цю війну виграємо обов'язково, питання тільки – якою ціною. Дипломатія у нашому випадку є інструментом зменшення шкоди, запобігання гуманітарній кризі та іншим негативним наслідкам російської агресії.
Який сенс говорити дипломатам, коли гармати не стихають?
Ми змушені йти на переговори. Але при цьому і нам зовсім не обов'язково припиняти воювати на час дипломатичних контактів. Росіяни на це й розраховують. Вони хочуть своїми неприпустимими діями змусити нас припинити чинити опір. Путін хоче, щоб нами опанував сумнів щодо доцільності продовження війни, щоб потім укласти вигідний для нього самого мир.
Путіну можуть не розповідати про реальний стан речей на фронті / Фото Getty Images
Подоляк каже, що побачив готовність агресора до конструктиву. З чого б це раптом?
Передовсім, ми не можемо знати всього того, що знає Подоляк. Я думаю, що він в такий спосіб хоче сказати про відчутне пом'якшення переговорної позиції Росії. Перш за все, внаслідок українських успіхів в ході бойових дій.
Проте, в реальності усі формулювання обох сторін про те, що діалог став більш можливим, вони все одно робляться в форматі "домовилися про готовність домовлятися". Просто це вже ознака того, що наші суперники готові сприймати ті позиції України, від яких вона не може фізично відступити.
Чи пов'язана ця готовність слухати, в тому числі й зі словами першої заступниці держсекретаря США Венді Шерман щодо ефективності санкційного тиску?
Це пояснення саме по собі є американоцентричним. Воно в собі несе цілком конкретний меседж. Про те, що пані Шерман вважає готовність росіян говорити результатом дійсно того санкційного тиску, який здійснюють американці спільно з європейцями.
Венді Шерман показує таким чином, що політика уряду США виявилася ефективною.
Як вам Ізраїль з точки зору дипломатичного майданчика?
Така країна, як Ізраїль цілком може бути посередником. Вона рівнонаближена і рівновіддалена до Росії та України одночасно. Посередниками не можуть бути ні США, ні Британія, ані Франція чи Німеччина. Росія ж публічно заявляє, що веде, по суті, війну з західним світом. Відтак, вона ніколи не сприйме посередником у війні з Україною західну державу.
Про який такий компроміс говорив все той же Подоляк?
Компроміс – це дуже зручне слово в дипломатичній мові. Його вставляють тоді, коли воно найбільш потрібне. Використовується там, де треба заткнути дірку, там шукають це слово. В нашому випадку компроміс – не досяжний. Через позицію Росії, яка принципово не хоче відмовитися від ідеї того, що Київ чомусь має визнати псевдореспубліки і російську приналежність Криму.
Тут постає ще й культурна певна проблема. Вони не розуміють, що у нас політичні рішення ухвалюються по-іншому, ніж у них. Компроміс можливий лише, коли Москва змінить підходи до розв'язання проблем війни та миру. Саме це і мав на увазі. Ми просто зараз чекаємо, коли Кремль усвідомить серйозність власних проблем.
Що це за підсумковий документ такий, котрий мають підписати сторони?
Ніякого документу зараз ніхто не готує. Просто тому, що це неможливо робити в односторонньому порядку. Ми хочемо запропонувати Росії дати нам якісь гарантії безпеки.
Питання в тому, чи готова вона його підписати й чи визнають росіяни нас у визначених міжнародним правом кордонах. В усякому разі, поки ми не знаємо точно грані компромісу. А знаємо тільки, що він колись буде. Доти буде тривати війна. І одного дня Росія вирішить, що можливо треба поступитися, бо інакше її чекає крах.
Також цікаво – Зеленський відповів, що таке перемога у війні: дивіться відео