Відколи у квітні повсталий народ скинув президента Бакієва сподівання на поновлення миру в країні так і не збулися.

В ніч на 11 червня на півдні країни киргизи та узбеки пішли стінка на стінку. В місті Ош, де здавна живе численна узбецька діаспора, почалися криваві погроми. Узбеків різали, вішали, топили, спалювали живцем - принаймні таке розповідали нажахані біженці.

Хафіза Ейганбердієва (біженка): “Мій будинок спалили. Вони прийшли, забрали машину і теж її спалили, куди нам тепер іти? Я не знаю”.

Тимчасова влада розгул етнічної інквізиції самотужки зупинити не змогла. Адже бунтівники були озброєні незгірше за регулярну армію - від попередніх заворушень у них залишилася автоматична зброя і навіть гранатомети. Відтак Роза Отунбаєва - глава тимчасового уряду Киргизстану - звернулася по допомогу до Росії.

Роза Отунбаєва (глава тимчасового уряду): “Ми попросили допомоги у Росії, мною такий лист був підписаний на ім’я Дмитра Медвєдєва”.

Однак у Кремлі вирішили не втручатися у криваву бійню. Дмитро Медведєв надіслав літаки з гуманітарною допомогою та польовими шпиталями, але не миротворців.
Тож приборкувати оскаженілий натовп довелося наново мобілізованим воякам та підрозділам регулярної армії. Мародери вгамувалися лише тоді, коли їх почали розстрілювати на місці - без суду та слідства.

Коли ж почали підраховувати жертви і збитки, світ вжахнувся - убитих за різними підрахунками від двох сотень до двох тисяч осіб. Світ за очі з країни втекли кількасот тисяч людей, переважно узбеків. Погромники майже ущент спалили місто Ош. У сусідньому Джалал-Абаді згоріла п’ята частина міських будівель.

Збитки від погромів оцінюються сотнями мільйонів доларів. Навіть з допомогою світової спільноти, відбудовувати колись квітучий південь Киргизстану будуть довго. У організації заворушень традиційно звинуватили стару владу, проте хто насправді стояв за подіями кривавого тижня у Киргизстані, слідство поки встановити не спроможне.