"Без сутичок, гучних колонк і зайвих гасел — наукова інтелігенція пікетувала кабмін інтелігентно. Втім, натякнули — це їх останній соціальний протест. Далі — вони візьмуться за політику", розповіла журналіст Телеканалу новин "24" Ольга Кучер.

"Ну шо люди сліпі? Не бачать як міліарди, десятки мілліардів дерибаняться з державного бюджету? Ми не бачимо, шо дві вишки Юри Бойка — це бюджет Академії", — сказав голова профспілки працівників НАНУ Анатолій Широков.

Вчені хочуть повернення боргів по зарплаті, створення людських умов праці і забезпечення майбутнього молоді. У Кабінеті міністрів спантеличені таким обуренням, але згодом пояснили ситуацію.

"Те, що стосується фінансування заробітної плати, то була записана одна стаття, яка зовсім не сходиться з тим, що ви реально отримуєте, а уся ваша заробітна плата була записана в іншу статтю. Ось я вчора вперше... А хто записував? Це ж злочин? Значить, знайдіть і посадіть! Тобто, чия це помилка?" — каже віце-прем’єр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко.

"В академії наук є кошти на фінасування заробітної плати лише до вересня місяця 2012 року", — сказав екс-заступник міністра із соціальних питань України Павло Розенко.

"У Конституції України зазначено - держава має виділяти 1,7% бюджету на наукову галузь. Виділяє ж тільки 0,4%. Наприклад, фінаснування Генпрокуратури з 2010 року виросло на 103%, а бюджет Академії наук — на 11%. Середня зарплата вченого в Україні — трохи більше трьох тисяч, гонорари за наукові праці — смішні", — додав екс-урядовець.

Директор Інституту філософії НАНУ академік Мирослав Попович наголосив на несправедливості розподілу коштів.

"Вони заробили скількись там сотень тисяч гонорарів, в мене он другим виданням вишла книжка товста, я одержав за неї 5 тисяч гривень, писав її багато-багато років!" — каже Мирослав Попович.

На обладнанні 30-річної давнини стати лауреатом Нобелівської премії надскладно. Інститути намагаються заробляти самостійно, але на заваді стає бюрократична машина.

"Щоб нам придбати пензлик за свої кошти, ми мусимо за рік написати план, погодити його у Держказначействі і, Боже збав, щоб ціна змінилася", — розповів член-кореспондент НАН України Віктор Швартау.

ХХІ століття називають століттям біології та медицини. В Україні інститутам саме цього профілю найгірше — брак обладнання, реагенти купують власним коштом, а результати державі не потрібні.

"Якби з боку держави було приділено достатньо уваги, то ті десятки, я б сказав, сотні розробок, які сьогодні пиляться на поклах, в архівах, вони були б впроваджені і, без сумніву, це б значно здешевило як рівень діагностикти, так і рівень лікування", каже Василь Чехун

Кирило Кузеєцов з Інституту фізіології імені Богомольця наголосив на відтоку наукових кадрів закордон.

"70% наукових співробітників нашого інституту після захисту кандидатської дисертації їдуть закордон і мало хто з них повертається. Це власне пов’язане з низькими зарплатами та відсутністю фінансування на закупівлю хімічних реактивів, обладнання", — каже науковець.

Його колега-соціалог каже, що закордон не збирається.

"А чьо я маю їхати туди? Я вважаю, що я можу реалізуватися, як соціолог. Тут цікавіше: це зрозуміо, чим гірше живе суспільство, тим краще соціологу", — розповів заступник директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха.

За скромними підрахунками самих вчених, з 90-х років НАН скоротилася вдвічі, а Україну покинули майже 20 тисяч представників інтелектуальної еліти. За останні декілька років в рейтингу країн за рівнем розвитку науки Україна опустилася з 27 на 44 місце у світі.