Неприємності диктаторів: Росія та Туреччина вирішили дружити заради українського зерна

Неприємно

Турецький міністр зустрічається з Лавровим і вторить російським наративам про те, що санкції – це погано. Повторює російську пропаганду, що санкції проти Росії нібито посилюють світову продовольчу кризу.

Читайте також МЗС відреагувало на зусилля Туреччини домовитися з Росією про розблокування портів

Це неприємно. Неприємно і не більше, адже не турки вводили санкції, а значить – їхня думка нікого не хвилює. Але неприємно.

Зате паралельно дивишся на графік турецької ліри, яка продовжує летіти в прірву, і стає приємніше. І хто знає, чи пов'язані ці події?

Два "комбінатори"

Важливо розуміти одне.

Коли Путін будує "руській мір" і намагається відновити імперію, це б'є по економіці. Коли Ердоган будує "тюркський світ" і намагається відновити імперію – це б'є по економіці.

По економіці Росії б'ють санкції Заходу, бо Путін вирішив, що він – великий історик та воєначальник, і напав на Україну. Історик із нього так собі. Воєначальник ще гірший.

По економіці Туреччини б'є політика Ердогана, який не дає Центральному Банку працювати незалежно, адже вирішив, що він – великий макроекономіст. Макроекономіст із нього фіговенький. І ось уже в Туреччині інфляція 73% (у 5 разів вища, ніж в Україні під час війни) та курс ліри летить у прірву.

Чому це відбувається?

Тому що обидва імперці. І обидва будують імперії на чолі з імператором. А значить – немає стримувань та противаг.

У Путіна це вилазить у війну і, навіть попри те, що Центральним Банком керує професіонал, економіка страждає.

А в Ердогана вилазить в інфляцію, навіть якщо війни він поки що веде локальні і не підпадає під масовані санкції, і економіка страждає.

Причина завжди одна. Відсутність демократії. Відсутність контролю. Відсутність діючих інститутів. Саме тому так важливо зберігати демократію.

Доля диктатора

І це робить Туреччину вкрай ненадійним союзником. Яка може розвернутися будь-якої миті на 180 градусів. Так, зараз Путін та Ердоган зіштовхнулися у Сирії та Лівії, на Кавказі та Азії, у Криму. Але це зіткнення однакових людей, вони борються за владу та вплив.

І їх нічого не стримує. Ні думка народу. Ні цінності.

І чи не захоче Ердоган зрадити Україну в той момент, коли йому буде дуже важко – не відомо. І так, ми можемо змиритися зі знижкою на зерно в 25%, тим більше якщо турки самі вивозитимуть зерно з наших портів. Але чи можемо ми довіряти такому союзнику? Чи можемо ми розраховувати на нього, знижуючи безпеку наших портів?

Ердоган має величезні проблеми. У економіці. Туреччина може стати наступною у низці світової кризи. А ще в Ердогана незабаром вибори. І султан може на них програти.

На що Ердоган готовий піти заради перемоги? Чи готовий він заради цієї перемоги здати Україну? Чи поки що він просто відчайдушно хоче перекрити дефіцит валюти в країні, заробляючи на українському зерні та російських олігархах?

Із диктаторами ніколи не вгадаєш. Вони дуже дорого коштують своїм громадянам. І не є передбачуваними партнерами. Особливо, якщо кожен з них будує свою імперію на піску з імперій минулого, що розсипалися, і думає, що ви належите йому. Проблема із цими диктаторами…

ЄС готує 7 пакет санкцій проти Росії – дивіться відео: