Якщо в кінцевому випадку Кабінет Міністрів обере директором людину з антикорупційної системи, це перетворить її на "закритий клуб" і зробить його ще більш закритим. Ця паралельна відносно інших правоохоронна і судова система ризикує втратою довіри й легітимності. Але вихід є.
Рекомендуємо Травмована нога і 128 пройдених кілометрів: третій день марафону чеха на Донбас
Цей "закритий клуб" складається з самого Бюро, а також зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Вищого антикорупційного суду. Його закритість спонукає до певної маніпуляції з конкурсом на посаду директора НАБУ, мета якої – привести "свою людину".
Як це не дивно, для того, аби зманіпулювати результатами конкурсу існують можливості, які закладені у законодавстві. Адже відбір переможця конкурсу на кінцевому етапі, як виявилось, відбувається за принципами, які у чинному законодавстві не сформульовані.
І це несе певні загрози всій антикорупційній системі:
- загрози репутаційні,
- загрози довірі,
- загрози легітимності її діяльності.
Тому, якщо закритість цього "клубу" наразі неможливо нейтралізувати на рівні законодавства, тоді залишається один вихід: призначити директором НАБУ людину не з "клубу". Іншого способу збалансувати антикорупційну систему поки не існує.
Свій до свого по своє
За даними Комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора НАБУ, до наступного етапу допущені 22 кандидати, з яких 11 – тобто рівно половина – чинні працівники Бюро.
Де працюють кандидати на посаду директора НАБУ
Більшість з них невідомі широкому загалу. Однак ім'я старшого детектива Руслана Габрієляна спливало у ЗМІ у зв'язку з гучними антикорупційними справами. Зокрема, НАБУ відкрила кримінальне провадження проти заступника голови Офісу Президента Олега Татарова. У 2021 році Офіс генпрокурора намагався забрати в Бюро цю справу, для чого тодішнього директора НАБУ Артема Ситника, а також Габрієляна викликали на допит в прокуратуру. Цей епізод підняв авторитет і Бюро, і його директора, і зробив відомим одного з детективів.
Мотивації та, якщо завгодно, сміливості таким широким фронтом йти на посаду директора їм додає той факт, що як і конкурсна комісія фінансується міжнародними донорами (за законом про НАБУ), так і саме Бюро є під пильним наглядом з боку таких інституцій як, наприклад, Міжнародний валютний фонд.
Саме на вимогу МВФ Україна спочатку має продемонструвати ефективність антикорупційної системи, перш ніж отримати наступний транш фінансової підтримки. Саме МВФ заявив про те, що навіть в умовах війни Україна мусить призначити нового директора Бюро. І уряд України, який на кінцевому етапі затверджує кандидата на цю посаду, пообіцяв не зволікати. Тому чинні працівники Бюро почуваються більш незалежно та впевнено, ніж їхні колеги по інших правоохоронних органах.
Хоча вже зараз видно, що до першої десятки лідерів перегонів потрапили лише 3 з 11 "НАБУшників" (дивіться у таблицю).
Шість кандидатів з 22-х представляють прокуратуру. Серед них також відомих особистостей ми не зустрінемо, хіба що – Юрія Бєлоусова, який є начальником департаменту в Офісі генпрокурора по протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту.
Війна та десятки тисяч зафіксованих воєнних злочинів росіян зробили його посаду одну з центральних у питанні створення майбутнього спеціального міжнародного трибуналу проти російського військово-політичного керівництва. Зараз керівника "департаменту війни" часто можна побачити на офіційних заходах генерального прокурора Андрія Костіна – Бєлоусов сидить справа від шефа.
Юрій Бєлоусов (зліва) та Андрій Костін (у центрі)
Офіс генпрокурора фактично виставив своїх зіркових кандидатів на керівництво НАБУ й тому, що йому підпорядковується САП, через яку прокурори хочуть і можуть впливати на хід всіх антикорупційних розслідувань. Тому своя прокурорська людина на чолі НАБУ може розглядатися як важіль впливу.
Лідер перегонів – Руслан Кравченко, керівник Бучанської прокуратури – вийшов з військової прокуратури у часи, коли нею керував одіозний Анатолій Матіос, відомий, зокрема, своїми критичними нападами на Бюро. Два роки тому Кравченко намагався стати прокурором САП, але програв конкурс. Зараз він набирає найбільшу кількість балів на конкурсі на посаду директора НАБУ. Однак говорити про його шанси дійти до кінця ще дуже зарано, оскільки його відрив від найближчих конкурентів складає невелику кількість конкурсних балів. Зокрема, якщо Кравченко, як №1, має зараз 244 бали, то №2 – 238, №3 – 225 балів.
Решта з 22-х кандидатів зараз працюють у МВС, ДБР та Державній інспекції архітектури та містобудівництва в обласній адміністрації та адвокатурі – по одному з представників.
Ці дані говорять про те, що, крім НАБУ та прокуратури, більше ніхто не "виставив" своїх кандидатів. Всі ці люди, скоріше, вирішили випробувати долю за власної ініціативи та не мають за спинами впливових "покровителів". І це робить їх незалежними.
Читайте також Як Європейський суд раз і назавжди скасував всі російські маніпуляції про "нас там нет"
Більш того, зараз не проглядається й жодна з кандидатур, яку просував Офіс Президента. Не секрет, що ОП фактично керує Кабінетом Міністрів. У будь-якій іншій ситуації у ЗМІ вже давно б потрапили дані та зливи про те, кого саме хоче бачити в кріслі директора Бюро президентська канцелярія.
Цього разу ми такого не спостерігаємо, і пояснення такому "феномену" може полягати у тому, що президент Володимир Зеленський, зусиллями якого зараз сформована така надпотужна світова антипутінська коаліція, в останню чергу хоче ризикувати фінансовою підтримкою світу, аби прямо чи опосередковано проштовхувати потрібного кандидата.
Однак така відстороненість голови держави розв'язує руки тому самому "закритому клубу", до якого, крім НАБУ, входять САП та ВАКС. Антикорупційні прокуратура та суд вже мають своїх керівників. Тепер ця трійня дуже зацікавлена у тому, аби "третій" був "своєю людиною".
Паралельна реальність
"Дуже цікаво спостерігати, як під час розгляду справи в Антикорупційному суді антикорупційним прокурорам підіграють судді: прокурор робить помилки, а суддя, як старий добрий друг і вчитель, підказує, як робити правильно", – розповідає на умовах анонімності адвокат, клієнту якого НАБУ оголосило підозру у корупційних діях.
Ця сцена демонструє всі ті застереження, які лунали ще під час процесу створення НАБУ, САП і ВАКС.
Зокрема, деякі критики вважали, що у разі, коли створюється спеціальний суд для справ, якими займається НАБУ, то чому тоді не створити суд для розгляду справ, скажімо, про несплату податків для фіскальної служби чи про тероризм для Служби безпеки? Можливо, ДБР і Бюро економічної безпеки теж потребують свої окремих судів. Але чи це не занадто?
Адміністративні та господарські суди керуються Адміністративним та Господарським кодексами відповідно. А чи є спеціальний процесуальний закон для розгляду справ у ВАКС? Ні, такого закону не існує. А спеціальний суд – так.
Якщо ж довести все до повного абсурду, то створити окремий суд та окрему спеціалізовану прокуратуру можна й під кожну окрему статтю Кримінально-процесуального кодексу.
Власне, у випадку НАБУ майже саме так і було створено паралельну правоохоронну, прокурорську та судову систему. А кожна система намагається відокремитись від інших та "вирішувати питання" сама в собі, без зайвих очей та втручання ззовні.
Свого часу відомий адвокат Андрій Федур звернув увагу на те, що створення ВАКС прямо суперечить частині 6 статті 125 Конституції України, у якій недвозначно сказано наступне: "Створення надзвичайних та особливих судів не допускається".
Тому у нас ще попереду масові звернення до ЄСПЛ про порушення прав людини таким "судом",
– заявив адвокат.
У січні 2017 року віцепрезидент США Джо Байден відвідав Київ і говорив про важливість боротьби з корупцією в Україні. Зокрема, він позитивно оцінив створення НАБУ та САП. Однак, коли журналісти запитали його, що він думає про створення ще й Антикорупційного суду, здавалося, що Байден не зовсім зрозумів, чому його про це питають. Тому відповідь була такою: "А хіба існують інші суди?".
Однак, як це часто буває, політична необхідність взяла гору над законом. Нова антикорупційна система в Україні створена, працює і визнається міжнародними партнерами та союзниками.
Однак на тлі обрання нового директора НАБУ може виникнути серйозна проблема.
Рекомендуємо Безглуздий ритуал, який ніхто не розуміє: як масовані ракетні атаки втратили сенс
Подобається / Не подобається
Спостерігачі майже не мають сумніву, що конкурсна комісія зробить свою справу, і після завершення всіх етапів конкурсу представить уряду трьох кандидатів. І ось тут почнеться найцікавіше.
За законом про НАБУ, прем'єр-міністр зобов'язаний з трьох запропонованих комісією кандидатів представити на розгляд уряду одного. Уряд, своєю чергою, має проголосувати "за" чи "проти" (простою більшістю голосів).
У разі, коли уряд не схвалює подання прем'єр-міністра, закон передбачає проведення членами Кабміну рейтингового голосування щодо кожного з трьох кандидатів. Хто набрав більше голосів, то й переміг.
Однак і у цьому випадку закон не дає відповіді на питання, за якими критеріями кожен з членів уряду, який голосує, має віддати перевагу тому чи іншому претенденту. На підставі чого?
Скидається на те, що кожен може діяти на власний розсуд, навіть за принципом "подобається / не подобається".
І саме відсутність чітких та об'єктивних критеріїв створює колосальний корупційний ризик. Це якась іронія долі: головного борця з корупцією обирають за потенційно корупційною схемою.
Роль особистості
Однак зараз не той час, коли можна ініціювати виправлення подібної законодавчої невизначеності. Антикорупційна система сформована, вона діє – нерідко успішно. Має доволі високу довіру в суспільстві та є предметом обговорення з закордонними партнерами та міжнародними фінансовими інституціями. Фактично її існування є ціною за підтримку України з боку цивілізованого світу.
Чи означає це, що треба змиритися з таким станом речей? Чи це означає, що ми потрапили у безвихідну ситуацію?
Зокрема, у разі, коли і якщо прем'єр-міністр та уряд будуть мати вибір між чинним працівником НАБУ, чинним прокурором та людиною не з "клубу", вони можуть збалансувати цю систему людиною ззовні.
Складно оцінювати шанси потрапляння у "трійцю" людини, яка не залежить від жодної зі структур.
Однак неважко спрогнозувати, що у разі, якщо на вибір уряду будуть подані три кандидати, кожен з яких вже інтегрований у систему (чи то з НАБУ, чи то з прокуратури), то через це рано чи пізно система дасть збій.
І тоді хтось захоче оскаржити легітимність дій та рішень НАБУ, САП і ВАКС, і не виключено, що успішно. Це стане прецедентом, спертися на який захоче не один "клієнт" НАБУ.
Чи витримає такого удару така система у майбутньому? І хто, власне, може надати гарантії, що витримає, коли ми маємо справу з міною сповільненої дії?