За даними джерел 24 Каналу в українських спецслужбах, в середині січня 2023 року в Донецьк прибула "делегація" однієї з колекторських компаній, яка належить пов'язаному з Путіним депутату держдуми Росії. Не без узгодження з місцевими терористами, загарбницькі бандити одразу ж почали налагоджувати свою роботу.

Дивіться також Російські цінності: у Донецьку окупант вбив та зґвалтував друга через намародерене

Зрозуміло, що бажання заробити вкупі з потребою так званої "ДНР" зібрати якомога більше грошей на фінансування існування терористичної недодержави одразу ж принесли свої плоди: вже наприкінці лютого злочинці виселили зі своїх квартир трьох літніх донеччанок.

Дерибан житла на окупованих територіях – давня російська традиція

  • Тенденція з "націоналізацією" житла у створених російськими окупантами квазіреспубліках з'явилася ще у 2014 році. Тоді бойовики типу Мотороли радо виселяли людей із їх квартир та оселялися у них.
  • Покращити в такий спосіб своє жалюгідне життя у той час міг будь-хто, кому терористи роздали зброю – від ідейних проросійські налаштованих зрадників до наркоманів та бандитів, які просто відчули можливість проїхатися у соціальному ліфті.
  • Активно заселялися у чужі квартири й представники російських військ та куратори проєктів "ДНР" та "ЛНР". Наприклад, чинний депутат держдуми Олександр Бородай, який свого часу займався політичними аспектами створення недореспублік, а також скеровував підрозділи загарбницьких спецпризначенців для захоплення адмінбудівель, заволодів шикарним будинком місцевих підприємців, а також 5-кімнатною квартирою у центрі Донецька.
  • Не відставали від нього й всі інші ватажки так званої "русской весны", які миттєво попересідали у чужі "геліки" та облюбували собі елітну нерухомість, на яку б ніколи не заробили чесним шляхом.
  • Не члени терористичного бандформування "віджиманням" квартир займалися в інший спосіб – писали доноси на своїх сусідів, звинувачуючи їх у підтримці України, після чого зламували замки та переселялися куди хотіли. І, зрозуміло ж, по знайомству чи за гроші могли переоформити нерухомість на себе "за місцевими законами".

Паралельно з цим в ОРДЛО існував ще й механцізм "націоналізації" житла без передачі його у власність окупантів чи терористів. Зазвичай під приводом заборгованості за комунальні послуги чи якоїсь аварії у трубопроводі комунальники разом із "поліцейськими" потрапляли всередину квартир, які потім опечатувалися та оформлювалися як "житловий фонд" квазіреспубліки. Таке житло могли отримати в якості нагороди місцеві "чиновники" або ж ті, чиї квартири були зруйновані внаслідок бойових дій або ж фанати Путіна, які показово переїздили з неокупованих територій. Втім, за всі роки АТО / ООС подібних випадків було дуже мало, а всі вони були здебільшого обумовлені необхідністю створювати для пропагандистів потрібну картинку. Мовляв, "ДНР" піклується про людей та готова прихистити "постраждалих від нацизму".

Готові викидати на вулицю навіть тяжко хворих

Після 2016 року, коли бойові дії почали заморожуватись, житло на окупованих територіях трохи повернуло собі цінність. Чимало переселенців, які облаштували своє життя на вільних від орди землях, почали розпродавати квартири, а місцеві жителі та занадто впевнені у своєму майбутньому росіяни були готові запропонувати за них непогані за місцевими мірками гроші. Так, однокімнатну квартиру в Донецьку, яка у 2013 році коштувала від 80 тисяч доларів, можна було з легкістю купити за 20 – 30 тисяч. Деякі інвестори, які вірили у те, що найближчим часом вартість "квадратів" суттєво зросте, й взагалі скуповували все, що тільки могли. Більшість із них сподівалася, що рано чи пізно окуповані території анексують, а тоді їм вдасться непогано заробити на продажі нерухомості.

До теми Ненавидять "рускій мір": як з 2014 року змінилися настрої жителів окупованого Донбасу

Втім, хоч до 2022-го ситуація з "віджиманням" житла та загальною соціально-політичною обстановкою на окупованих територіях трохи стабілізувалася, повномасштабне вторгнення докорінно змінило все. Щоденні обстріли з боку російських військ, тотальне руйнування інфраструктури та відсутність будь-якого майбутнього миттєво зробили житло в Донецьку, Луганську та агломераціях майже нікому не потрібним.

Фактично єдиними, хто шукав собі квартири, були всілякі буряти та удмурти, які залюбки відгукнулися на можливість перевезти свої родини з бараків у невідомі їм до цього багатоповерхівки з унітазами всередині.

Крім заїжджих окупантів, по великому рахунку, нерухомість на окупованих територіях мало кого цікавить досі. Для місцевої "влади" взагалі весь житловий фонд є здебільшого тягарем, бо так чи інакше Пушиліну та компанії доводиться звертати увагу на проблеми смердів. І якщо від ремонту пошкоджених внаслідок обстрілів будівель терористи вже давно якось навчилися "відморожуватись", відсутність водопостачання, перебої з електрикою та неймовірно поганий стан інфраструктури являє собою серйозний головний біль для ватажка бойовиків. Адже велика кількість невдоволеного населення ненароком може й вдатися до бунтів навіть попри вибудовану вертикаль "влади". Ще й у Кремлі цілком можуть звинуватити свого приспішника в усіх бідах "народу Донбасу" та відправити свою маріонетку покататися на ліфті.

Однак не можна заперечувати той факт, що зараз для Пушиліна та його зграї колаборантів весь нерухомий фонд окупованих територій є й ще можливістю вижити. Насправді ніхто з посадовців аж ніяк не збирається вирішувати проблеми місцевого населення, а от хоч якось поповнювати бюджет за рахунок комунальних виплат в умовах відсутності дотацій з Росії – чи не єдиний вихід. То ж для бойовиків є вкрай важливим кожен рубль, який вони здатні здерти з місцевих мешканців. Саме тому вони й щасливі запустити у "ДНР" банди російських колекторів, які за певний відсоток вибиватимуть з людей останню копійку.

Під приводом того, що окуповані території Донбасу стали "частиною Росії", бойовики та російська мафія вже налагодили плідну співпрацю з тероризування боржників. Тим паче, що таких у "ДНР" наразі дуже багато, адже розплатитися по рахунках через тотальну бідність може зовсім не кожен. Особливо з урахуванням того, що донеччани отримували квитанції за постачання тепла та води навіть попри їх відсутність.

Цілком зрозуміло й те, що першими жертвами злочинців стали пенсіонери, які просто не здатні звести дебет із кредитом в умовах, які їм створила Росія. Та й, зрозуміло, не можуть опиратися бандитам. І хоча станом на 1 березня Пушилін та компанія у якості покарання за заборгованість виселили зі своїх домівок лише трьох пенсіонерок, таких випадків ставатиме дедалі більше. Адже вартість будь-якої нерухомості навіть у забутій богом "дирі" значно перевищує гроші, які здатні заборгувати люди, а незаконно заволодіти чужою квартирою та продати її за незначну ціну – набагато вигідніше, ніж виплачувати її власникам пенсії.