Саме загроза життю найближчим людям змусила їх переїхати у інший куточок країни – до Львова. Про це чоловік розповів у межах проєкту СВОЇ для 24 каналу.
До теми "Наді мною стояла налякана потужним вибухом дружина": історія Ігоря про евакуацію зі Слов'янська
Почалося все з вибухів
На початку повномасштабної війни Ігор хотів залишатися у рідному місті, щоб допомагати на місці усім, чим може. Однак потужний вибух неподалік, від якого трясся увесь дім, став останнім аргументом для евакуації у більш безпечне місце.
Подружжя не знало, куди потрібно їхати, тож знайома зі Львова запросила саме у це місто на Заході держави. Перші 3,5 місяці у новому для себе місті вони та мама чоловіка жили у ліцеї. Як розповідає сам Ігор, там було 50 людей.
Усі такі різні. Були і старші – бабусі за 80 років. Але ми жили дуже дружно, поважали один одного. Хоча, звичайно, були і складнощі,
– поділився чоловік.
Згодом сім'я почала орендувати кімнату у квартирі в тому ж районі та працювати. Так, Ігор пішов працювати вантажником на ринок, його дружина розносила їжу по ринку, а мати – чекала вдома та займалася хатніми справами.
У Львові з'явилося відчуття дому
За словами чоловіка у Львові їм дуже подобається. Зокрема, й менталітет людей. Він зазначив, що тут місцеві згуртовані, привітні та добрі. А також поділився, що разом з дружиною вже вважають себе львів'янами та закликають не вірити у начебто непривітне ставлення жителів західних областей.
Я не втомлюся повторювати: тут дуже-дуже хороші люди,
– розповів він.
Також чоловік порекомендував людям, які досі перебувають у дуже небезпечних місцях, не боятися та евакуйовуватися. Ба більше, що казки про жителів східних і західних регіонів мають на меті лише пересварити народ.
"Не треба слухати пропаганду, вигадки, якими намагаються посварити жителів східних і західних регіонів. Я пережив це на власному досвіді. Приїхавши у Львів, я став свідком того, як уся ця брехня про "злий Захід" завалилася", – підкреслив він.