Мораторій на продаж землі – це збереження найгірших традицій радянських часів, за яких селяни завжди були громадянами другого сорту: не мали паспортів, отримували найнижчі зарплати, пенсії тощо. Заборона на продаж землі – це нехтування точкою зростання економіки, колосальним ресурсом, який міг би утримати хиткий фінансовий баланс країни. Чому ж у такому разі він продовжує діяти?
Читайте також: Чи зросла економіка країни за обіцянками Гройсмана
В Україні сконцентровано чверть світового запасу чорнозему. Загальний земельний банк складає понад 40 мільйонів гектар, 17 з яких власники віддали в оренду. Середня вартість оренди землі у 2017 році склала 1369 гривень за гектар. Саме таку суму отримують власники паїв. А могли б у десять разів більше. Такі цифри наводять експерти Інституту державної економіки.
Підвищення ціни оренди – логічний наслідок відкриття ринку та зростання вартості землі. Це означатиме, що власники земель, значна частина яких – люди старшого віку, зможуть суттєво збільшити свій прибуток та не залежати від подачок держави. А фермери та великі виробництва, які сьогодні укладають договори оренди на 5-7 років, нарешті отримають шанс викупити землю та почати довгострокове планування.
У світі залишилось небагато країн без вільного ринку землі. Це Конго, Венесуела, Куба, Таджикистан та Україна. Погодьтесь: не надто успішна компанія країн з точки зору дотримання прав і свобод. До речі, в цьому списку немає Росії, адже вільний обіг землі там існує. Хоча так звані російські експерти неодноразово проштовхували думку, що Україні нібито не можна відкривати ринок землі.
Проте ми маємо орієнтуватися на інші, успішні світові приклади. Поки українська влада не віддає землі їх реальним власникам, сусідня Польща ще 25 років тому впровадила земельну реформу. Саме туди зараз наші громадяни масово їдуть на роботу, адже там фермерство процвітає. А вартість одного гектара землі у Польщі стартує від 10 тисяч євро.
Як виглядають польські поля/ Пржемишлав Крюк
В Україні натомість тема земельної реформи набула колосальної міфологізації. Ось лише кілька міфів, пов’язаних із скасуванням мораторію, якими лякають українців. Перший. Начебто, після зняття мораторію українці продадуть свої землі за безцінь і залишаться ні з чим. Пояснимо його безпідставність на простому прикладі.
Читайте також: Який фінансовий план життя країни на 2018 рік
Сьогодні український селянин, пенсіонер раз на рік в середньому отримує близько 7 тисяч гривень за пай. Звісно, це хороший бонус на фоні мінімальної пенсії у 1452 гривні. Утім, власники паїв навіть уявлення не мають, що після зняття мораторію зможуть отримувати за свою землю понад 60 тисяч на рік. У такому разі власник землі буде вирішувати, кому віддавати землю в оренду.
Адже почне працювати ринок, з’явиться конкуренція, яка й стимулюватиме зростання вартості землі. То чи буде власник продавати землю, тим паче, за безцінь – якщо за неї можна буде отримувати великі кошти ще багато років? Очевидно, що ні. Наші люди вміють не тільки важко працювати, а й рахувати свої гроші.
Підтвердити безпідставність цього міфу може й закордонний досвід. Ані Болгарія, ані Грузія чи Естонія не втратили своїх земель після скасування мораторію. До них зайшли іноземні аграрії, а ціна гектару зросла до тисячі доларів. ЗемлІ, як виявилось, іноземцям потрібно в рази менше, аніж місцевим фермерам.
До того ж українські землі надто розрізнені – консолідованих земельних банків розміром хоча б у тисячу гектарів сьогодні немає. Одне українське поле може мати двадцять власників, і цей фактор відлякуватиме іноземців. Не слід забувати і про інше: іноземний інвестор бачить ризики, пов’язані із бюрократією, непрозорістю українського законодавства, політичною нестабільністю в Україні.
Інший міф – це апетити великих українських агрохолдингів, які зможуть прибрати до своїх рук усі земельні запаси. Це не причина залишати мораторій в силі. Адже країни, які проводили земельну реформу, знайшли протидію. Вони обмежили обсяги купівлі до обґрунтованих цифр, наприклад, до декількох сотень гектар в одні руки, і вирішили проблему. Нічого не заважає Україні піти цим шляхом.
Третій міф – найбільш маніпулятивний. Начебто до відкритого ринку землі Україна ще не готова, а спочатку варто здолати економічну кризу. Цей міф, співставний з начебто неготовністю до справжньої пенсійної, медичної чи податкової реформи. Ним, як і всіма іншими, користуються можновладці - популісти, які прекрасно розуміють: економічна нестабільність – це шлях до бідності населення.
А голос бідного селянина коштує набагато дешевше, аніж того, хто має власність і може нею розпоряджатися на свій розсуд. Проте навіть попри безпідставність цих міфів можновладці продовжують годувати людей про неактуальність земельної реформи. Вони відчувають свою слабкість. Бояться, що із відкриттям ринку покірні і залежні українські селяни, стануть власниками ресурсу, а отже повноцінними учасниками економічних процесів у державі.
Сьогодні попри заборону, існує чималий попит на землю. За даними асоціації "Українського Клубу Аграрного Бізнесу" у дві тисячі шістнадцятому році українці передали в оренду на пів століття більше 20 тисяч гектарів землі. За документами це – оренда, а по факту – продаж. Люди шукають законних шляхів, та поки діє мораторій – їх не існує.
Читайте також: Чому влада будує поліцейську державу
Світовий досвід підтверджує: відкриття ринку землі – це драйвер інвестицій в економіку. За підрахунками експертів Easy Business (Ізі бізнес) ефект від запуску вільного ринку становитиме близько тридцяти мільярдів доларів на наступні десять років. У ситуації, коли країна балансує на межі фінансової кризи, такий ресурс може стати порятунком для економіки.
Відкриття ринку землі – це потужні інвестиції в економіку і зростання добробуту селян. Це повернення справедливості, якої українців позавили багато років тому. Відкриття ринку землі – це надання основоположного і найвищого права людини - розпоряджатися своєю власністю.