Останні місяці, як і зазвичай, Україна живе якимось політично нестабільним негативом: вічні ув'язнення політиків, що супроводжуються безмежними протестами і акціями на їхній захист, величезні витрати на Євро-2012, здорожчання продуктів, житла, та й вічні політичні перегони, які, як завжди, б'ють по кишенях переважно пересічних українців із зарплатами у півтори тисячі гривень.
Люди вже втомилися виходити на щоденні мітинги і ДЕмонстрації проти важкого життя, нестабільності, порушення прав і свобод, які (ДЕмонстрації), зрештою, й не є надто ефективними. Ми вже й забули, що таке по-справжньому веселитися, бавитися у дітей. Аби нагадати, що висловлювати свою думку можна не завжди категорично негативно, оцими власне пересічними й насправді до біса креативними українцями (львів'янами, івано-франківцями, киянами) було організовано Монстрацію, – таку собі пародію на ДЕмонстрації, які, як і всі "де" (девальвація, дестабілізація, деструкція, демотивація) тільки створюють песимістичний настрій.
Фото: Мирослав Пархомик
Основна мета Монстрації зрозуміла й очевидна – промаршувати першотравневим Львовом з гарним настроєм і дотепними й веселими транспарантами, водночас повигукувавши такі ж смішні, хоча з долею правди, гасла. Монстрація – це своєрідний і особливий спосіб самовираження, хоч абсурдним і дещо парадоксальним, але водночас концептуальним чином. Хоча, кожен бачить свою мету у цьому дійстві: хтось висловлює те, що йому болить, іронізує, хтось просто прийшов за гарним настроєм, аби відволіктися від роботи, а хтось завуальовано виголошує бажане.
Фото: Мирослав Пархомик
Монстрація не передбачає жодних обмежень, за виключенням таких, що порушують громадський порядок, ми не ображаємо інші національності, віросповідання, не робимо об'єктом насмішок гендерну чи расову приналежність, не називаємо й не кепкуємо з політиків (для чого? по місту й так безліч ДЕмонстрацій з вихваляннями чи паплюженнями політиків політиками), і, що найголовніше, – ми виключаємо під час ходи алкоголь, адже справжніх "монстрів" (так ми самі себе називаємо) "плющить" і без нього, вони можуть жартувати і створювати гарний настрій собі та іншим без алкоголю.
Фото: Мирослав Пархомик
Щодо коріння Монстрації, то воно сягає аж Новосибірська, де у 2004 році російському художнику Артемові Лоскутову прийшла в голову ідея організувати такий собі хеппенінг із безглуздими гаслами. Ідею такої чудернацької ходи підхопили спершу у російських містах (Москві, Санкт-Петербурзі, Пермі, Красноярську, Омську, Хабаровську), згодом у Латвії (Рига), Молдові (Кишинів), Китаї (Пекін), Таїланді (Паттайя), а невдовзі акція дійшла й до України, з'явившись спершу у Сімферополі, а потім у Кривому Розі, Івано-Франківську та Львові.
Фото: Мирослав Пархомик
Кольорові "монстри" зібралися на таку собі пародію-хеппенінг, своєрідний інфантильно-інтелектуальний вимарш під основним транспарантом "Нам би ще Євро по 20,12", натяк якого прозорий та зрозумілий, та, водночас, добрий і дотепний. Адже наша мета – не провокація, а гарний настрій. Впродовж години у Львові панував добрий і стихійно-абсурдний дитячий безлад із шматками іронії, сарказму і доволі таки нестандартного гумору.
Фото: Мирослав Пархомик
Колоритну колону, яку зорганізували із близько 50 кольорово одягнутих "монстрів", хлопців у шортах і гумових чоботах, з ялинками та лопатами в руках та персонажів у костюмах Арлекіна й Тігри супроводжували ейфоричні музиканти з барабанами, дудками, саксофоном, тамбуринами, яким "акомпонував" гучномовець. Музики несли плакат "Граємо за їду". На спинах деяких учасників виднілися написи "Бу", "Ра", "Ті", "Но".
Фото: Мирослав Пархомик
Інші учасники сміхотворного марафону несли не менш дотепні і дурноверхі гасла, серед яких: "Контролюй свій потяг", "Заборонено забороняти", "Ці руки ніколи не перебирали гречку", "Рух сантехніків-нігілістів", "Подзвоніть хто-небудь кому-небудь", "Риби помирають мовчки", "Не дьогтем єдиним живе Василина", "А шо?", "Мій бегемотик усім бегемотикам бегемотик", "Хто тут старший?", "Куди йдемо?", "Хто тут Бжик?" (Бжик – прізвисько одного із організаторів, ідейного натхненника Львівської Монстрації), "Погода! Будь нАрмальна!", "Водії, не вбивайте їжачків", "Ми за легалізацію бульби", "Мрій", "Всім, хто сидів, – стояти", "Каланхоє – не Алоє" та інші.
Фото: Мирослав Пархомик
Збір львівських "монстрів" розпочався о 4 годині дня біля пам'ятника Михайлові Грушевському і колона попрямувала центральними вулицями міста з вигуками "Котики-нЄВРОтики!", "Жуй!", "Еееех! Юей!", "Хто ми, хто ми, хто ми? Де ми, де ми, де ми?", "Чия Корова? – Наша!", "1 травня, 27 квітня, 18 жовтня, 14 березня, 5 лютого! Ура! Ура! Ура!", "Ми є хтось!", "Гречки!", "Машинам – тротуари!". Учасники хепенінгу зупинилися біля всевідомого МакДоналдса, де повигукували "МакКолобок", біля пам'ятника Тарасові Шевченку на честь майбутнього Євро-2012 зробили ейфоричну монстративно-футбольну "хвилю", а на кінцевій точці дійства – біля Львівської Опери одночасно кинули монети до міського фонтану, що символізувало бажання повторити Монстрацію й наступного року, а потім ще й ще.
Фото: Мирослав Пархомик
Фото: Мирослав Пархомик
Фото: Мирослав Пархомик
Фото: Мирослав Пархомик