Хтось лоскоче власні нерви у скейт-парках чи на засніжених гірських вершинах, хтось просто на урбанізованих міських вулицях. Комусь конче необхідно бодай хвилину постояти на краю прірви, а декому сповна достатньо риболовлі.
Хто б якому б екстриму не надавав перевагу, усі вони, усі ми – просто діти в усіх відношеннях – у порівнянні із скаженим дідусем Петером. Петером Бешені.
На Землі просто немає адреналіну у кількості, яка б могла втамувати спрагу сивочолого угорського зшибайголови. Стихія Петера – небо.
Бешені – жива легенда, такий-собі Пеле – спортивної аеробатики. Пеле, який досі залишається у справі. Сьогодні Петер лише зрідка згадує, як малюком зростав поруч із будапештським аеропортом. Здіймав голову вгору і, навіть не кліпаючи, пристрасно спостерігав за залізними птахами. Стискав руки в кулаки, уявляючи ніби у них – "святе" – штурвал пілота.
У п'ятнадцять років Петер нарешті дочекався миті, коли вперше здійнявся у повітря на планері. У двадцять вже вийшов на старт свого дебютного турніру.
З кожним наступним роком Бешені приборкував усе складніші фігури вищого пілотажу. Коли ж опанував усі і навіть "мертва петля" стала видаватись нудною, Петер взявся вигадувати власні перформанси.
У 2001-му слава Петера лавою прорвала кордони рідної Угорщини, коли Бешені взяв та й пролетів під відомим мостом Сечені, що з'єднує Буду та Пешт над Дунаєм. Мало того, пролетів, чкурнув догори дриґот.
Петера все ще не впізнавали на кожній вулиці. Та коли хто у небі бачив спортивного літака, що віртуозно вимальовує запаморочливі "па", відразу здогадувався. Це ж цей, як його, Бешені.
На теренах СНД фани повітроплавання миттєво охрестили Бешені "Бєшеним". Ну, зрозуміло – скаженим. Тим часом Петер продовжував скаженіти поміж хмарами, продукуючи все нові і нові ідеї.
Бешені було вже замало незліченних кубків здобутих на змаганнях різного рангу. Стало відверто нецікаво працювати на суб'єктивні оцінки журі. Непосиді-угорцю окрім адреналіну бракувало азарту.
Саме Бешені "підкинув ідею" мільярдеру Дітріху Матешіцу зробити аеробатику схожою на Формулу-1. Забути про конкурс пілотування і влаштувати повітряні перегони. Звісно з елементами акробатики.
Місяці рутинної праці над концепцією, практичних випробувань, і врешті-решт світ отримав "Ред Бул Ейр Рейс" – всесвітньовідому серію де аси пілотажу найвищого ґатунку змагаються насамперед на швидкість. Крім того змушені проходити різні типи пілонні ворота у горизонтальному, або ж вертикальному положеннях. Хто став першим в історії чемпіоном "Ред Бул Ейр Рейс"? Питання, навіть недоречне.
Усе наче казково. Надійна техніка, регулярна участь в елітних змаганнях. Всесвітнє визнання фанів екстриму. Чому б не піти та не розповідати онукам про усі повітряні звитяги.
Та ні. Це не про Петера. Бешені так посунувся з верхівки подіуму і дав дорогу молодим. Та все ж не зумів повісити шолома на цвяха. Навіть, коли сивина вкрила кожну волосину наш дідусь продовжує ковтати адреналін гігантськими дозами. Досі витримує нелюдські перевантаження у 10G. Це приблизно удвічі більша сила, аніж та, що діє на пілотів Першої Формули. За мить при 8G у нас з вами майже гарантовано відмовив би зір. Для Бешені ж усе це – як два пальці…
Він же ж навіжений дідусь, який здобув навіть більше ніж мріяв. Проте всередині досі залишається дітлахом. Щирою дитиною, що марить штурвалом.