В нас мала бути коротка розмова. Я планував встати отут і дикторським голосом зачитати вам останні новини.
А вони такі: Інтерпол зняв з розшуку Віктора Януковича. Інтерпол зняв з розшуку Олександра Януковича. Інтерпол зняв з розшуку Андрія Клюєва. Зняв Едуарда Ставицького. Ну і ще з десяток екс-політиків.
Зняв їх Інтерпол з розшуку не тому, що Інтерпол поганий, а тому що за три роки. Три довгі роки. Україна так і не оголосила усю цю когорту в розшук сама. Це неможливо зробити, доки не вирішить суд, а суд так не вирішить, доки Янукович туди не приїде живцем. А він щось не поспішає.
Тож нині у ГПУ кажуть – це просто поганий кодекс. Ніби проблема виникла вчора. Ніби це не три роки. Ніби в нас найбільша фракція у раді – не президентська. І ніби не чинний генпрокурор Юрій Луценко цю фракцію очолював. І ніби парламенту не вистачило кількох днів для спецзакону, щоб Юрій Луценко без юридичної освіти зміг стати генпрокурором. А щоб принаймні оголосити в розшук банду Януковича – не вистачило і трьох років.
Читайте також: Підсумки дна. Чому обшуки СБУ виглядають абсурдно
Історія проста, очевидна, і цілком гідна підсумків дна. Але в останній момент усі юридичні та політичні проколи ГПУ просто вимела з дна ось ця фотографія.
На цій фотографії людина, схожа на сина Порошенка, в оточенні друзів сина Порошенка, фотографується у кофті з написом, схожим на назву однієї москальської країни, агресора до України, в якій Порошенко схожий на президента.
Фото виклав до свого інстаграму – однокласник Михайла Порошенка - Сергій. Причому сусідня фотографія в тому ж інстаграмі належить самому Сергію і він у такій самій кофті з написом Раша. Варто зауважити, що навчаються і Михайло Порошенко і його друг Сергій – у британському коледжі. Цей коледж для іноземних студентів і Сергій – з Росії.
Я так детально описую ці всі події і нюанси, тому що це особисте. Я заклався на пляшку непоганого бурбону, що це не син Порошенка. А просто хтось на нього схожий сфотографувався з його шкільними друзями у кофті його друга з написом Росія на всі груди. Тому що навіть у такий – фантастичний варіант простіше повірити, аніж у те, що людина в принципі може бути таким ідіотом.
І я не буду моралізувати. Фотографуватись на третій рік війни в одязі з лого нападника – це за межами дискусій про мораль. Але – наших дискусій, в Україні. Я не маю жодного сумніву, що з британської коледжу ця війна виглядає не лише не так, як з зони бойових дій. Вона виглядає навіть не так, як з безпечного Києва. Оточення має значення, і навіть не сумніваюсь, що на сторічних британських галявинах новий російський друг значно важливіший, аніж далекі українські співгромадяни.
Читайте також: Підсумки дна. Чому нардепи проголосували за закон про е-декларації для активістів
Але окрім моралі – ще є здоровий глузд. Він має волати – можливо навіть бездоганною британською англійською – що такого. Робити. Не можна. Бодай тому, що татко позбавить солодкого. Тому що абсолютна більшість твоїх співгромадян – ну це якщо у Михайла все ще український паспорт – не зрозуміють. Інша мораль, інший життєвий досвід, ну і взагалі, їм – де б вони не жили – до обстрілюваних територій усе одно ближче, ніж до коледжу. А тато в них за президента. Політична доцільність, імідж, туди-сюди.
Так що я до останнього – тобто ще десь хвилин 30 буду вірити в те, що настільки дебільного вчинку син президента вчинити не здатен. А от син мільярдера на британському пасовищі – легко.