Про це у статті для Atlantic Council пише британський та канадський політолог українського походження, спеціаліст з історії та політики незалежної України Тарас Кузьо.

Читайте також: Вплив Росії в Україні розвіявся у п'яти сферах, – політолог

Перший фактор це те, що кандидати ведуть передвиборчі кампанії і риторику так, ніби Україна держава з президентською системою, зауважує політолог. На його думку, ця міфологія підтримується тим, що після завершення роботи президенти приписують собі успіхи, які були досягнуті урядами і парламентом.

Україна насправді має гібридну президентсько-парламентську систему, яка робить управління досить заплутаним. Після Помаранчевої революції ми пережили п'ять років нестабільності та одні дострокові вибори, що заблокувало проведення будь-яких реформ і боротьбу з корупцією. Розчарування у "помаранчевих" лідерах дозволило проросійським силам повернутися до влади у 2010. Існує реальна загроза, що цей сценарій повториться,
– застерігає автор публікації.

Другий фактор виборці звинувачують Петра Порошенка в проблемах, за які відповідає уряд і парламент, а третій полягає у відсутності в Україні справжніх політичних партій. Це та проблема, яка поширена на всьому пострадянському просторі.

"Ще багато роботи потрібно зробити, щоб керовані власними інтересами українські політичні сили запропонували платформи, які репрезентують справжні потреби виборців. До того ж, українські політичні партії представляють себе в Брюсселі (в Європарламенті, який розташований у столиці Бельгії – "24") таким чином, який має мало спільного з їхніми ідеологічними позиціями", зазначає експерт.

Зокрема, "Громадянська позиція" Анатолія Гриценка входить в "Альянс лібералів і демократів Європи" в Європейському парламенті, хоча він сам хвалив авторитарних лідерів, таких як чилійський диктатор Августо Піночет. "Батьківщина" член правоцентристської "Європейської народної партії", незважаючи на те, що її політика має лівий і популістський характер. Наприклад, риторика партії проти МВФ співзвучна з риторикою проросійського "Опозиційного блоку". Окрім того, "Vox Україна" описала економічну програму Юлії Тимошенко як "суміш з плагіату, напівплагіату, вигаданих джерел і помилок", нагадує Кузьо.

Читайте також: Вибори президента: що потрібно знати українцям?

Політолог також пояснює, як вищеназвані чинники вплинуть на кандидатів у президенти Порошенка, Тимошенко, Садового і Гриценка та їхні політсили. Проросійських Юрія Бойка і Вадима Рабіновіча до уваги брати не варто, оскільки більшість їхніх виборців перебувають під російською окупацією на Донбасі і в Криму. Тому у цих кандидатів більш ніж нульові шанси потрапити до другого туру, переконаний автор матеріалу.

Так, "Блок Петра Порошенка" у 2014 році отримав найбільшу кількість місць, але його популярність зараз нижча ніж 10%, згідно з останніми опитуваннями. Цей показник може збільшитися, якщо нинішній президент залишиться на своєму посту. Проте навряд чи БПП зможе отримати стільки ж місць у Верховній Раді.

Що стосується "Батьківщини", то вона навряд чи буде здатна сформувати парламентську більшість. Пік її популярності припав на 2006-2007 роки, коли партія набрала 20-30% голосів. Якщо будь-яка інша політична сила отримає більшу підтримку виборців, ніж "Батьківщина", вона зможе наполягати на своєму праві призначити прем'єр-міністра в будь-якому коаліційному уряді, пояснює аналітик.

Існує реальна ймовірність того, що Україна повторить хаотичне минуле після Помаранчевої революції. Нездатність Тимошенко впливати на парламент і сформувати власний уряд може знову призвести до нестабільності, як за часів президентства Віктора Ющенка. До того ж розбіжності між заявами Тимошенко про її підтримку євроінтеграції і небажанням проводити реформи поверне Україну до дискредитованої багатовекторної зовнішньої політики Леоніда Кучми,
– прогнозує Кузьо.

Андрій Садовий здається єдиним новим кандидатом у президенти, але перед ним постала низка проблем. Якщо він переможе, йому потрібно буде сформувати парламентську коаліцію з відчайдушних політичних ворогів. І "Самопоміч" в коаліції буде, швидше за все, міноритарним (який не бере участі в прямому управлінні – "24") партнером. У 2014 році партія показала непогані результати, отримавши 11% голосів. Але тепер її популярність становить близько 5%.

Гриценку, якщо він зможе перемогти, буде найважче сформувати коаліцію і уряд, оскільки його партія ніколи не входила в парламент. Він намагатиметься повернути Україну до президентської системи. Але насправді він ніколи не зможе зібрати необхідну підтримку для зміни Конституції. Крім того, президентська система віддалить Україну від Європи, де всі посткомуністичні країни стали парламентськими.

Рок-зірка Святослав Вакарчук поки не оголосив про намір балотуватися. Але якщо він це зробить і переможе, у нього будуть ті ж проблеми, що і в Гриценка. Крім того, Вакарчук зіткнеться із завищеними очікуваннями, які він навряд чи зможе задовольнити, робить висновок політолог.

Читайте також: Вибори президента України-2019: хто піде і які у них шанси

Нагадаємо, чергові вибори Президента України заплановано на 31 березня 2019 року. Восени 2019 року заплановано чергові вибори до Верховної Ради.