Про смерть українського воїна повідомив начальник відділу національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту України Микола Ляхович. Також цю інформацію підтвердили в Українському інституті національної пам’яті.
Зверніть увагу! Це наші герої: У Раді відповіли Польщі та Ізраїлю щодо вшанування діячів ОУН-УПА
Степан Бакунець був останнім стрільцем Першої сотні бандерівських боївок ОУН(б) і учасником першого бою бандерівців, який відбувся в лютому 1943 року у Володимирці на Рівненщині. Згодом він тривалий час перебував у сталінських концтаборах – зокрема, пройшов табори Казахстану та Колими.
Після сталінських концтаборів жив з дружиною також на Рівненщині у селі Кураш Дубровицького району. Його дружина також була в'язнем сталінських концтаборів за українську боротьбу, і саме на засланні вони познайомилися.
У 1976 році Бакунці пошили національний синьо-жовтий прапор, який довгий час зберігали, як реліквію. Крім того, до останніх днів Степан Бакунець доглядав братську могилу вояків УПА, які в 1943 році полягли в боях з німецькими та московськими окупантами. У 2019 році його було нагороджено орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.
Поховали Степана Бакунця 4 січня у Кураші. Похороном займалися сільський голова та місцева церковна громада ПЦУ.
Що ще відомо про Степана Бакунця
Під вигаданим прізвищем Олександр Шмалюх прожив понад 70 років. Народився він 27 серпня 1925 року у селі Тинне Сарненського району на Рівненщині. Тоді в його родині було п’ятеро дітей.
Приєднався він до українських повстанців у 17-річному віці. Пройшовши вишкіл, Олександр Шмалюх став вояком сотні під командуванням Григорія Перегійняка-"Коробки". У її складі 8 лютого 1943 року брав участь у першому бою УПА проти німців, звільнивши заручників із комендатури містечка Володимирець на Рівненщині. До цього, майбутній боєць утік з етапу українців, яких відправляли на роботу до Німеччини.
У жовтні 1942-го в садибі його батьків на хуторі Нетуша було засновано перший вишкіл під назвою "Холодний Яр", у якому виховували старшин майбутніх боївок ОУН(Б).
У 1944-му, перебуваючи в рідних місцях, навідався до батьківської хати, але натрапив на засідку НКВД. Саме тоді, щоб відвести підозри від родини, назвався Степаном (на честь Бандери) Бакунцем.
Радимо ознайомитися! Новий глава Інституту нацпам'яті про Бандеру: Не треба нікому нав'язувати героїв
Спогади ветерана УПА Бакунця-Шмалюха: відео