А так званий інтернаціональний обов'язок, що його і дотепер славлять тодішні радянські армійці – це лише спроба виправдати свої дії, свою військову агресію. Так, саме агресію, адже це ми тоді прийшли зі своєю зброєю у чужий дім. Прийшли туди, куди нас не кликали, де нам не булі раді. Виправдання, мовляв Радянський Союз воював тоді з моджахедами (ісламістами) – це лише нікчемне виправдання, адже насправді вторгнення було лише заради імперіалістичних амбіцій комуністичних вождів.
Десятирічна війна в Афганістані, що тривала 1979-1989 роках коштувала тамтешнім мешканцям 1,5 мільйона життів. Втрати Радянського Союзу завдяки використанню сучасної на той момент зброї, авіації та артилерії становили у сто разів менше – загинуло 15 тисяч радянських вояків.
Читайте також: 30 років по тому: в Україні вшановують пам'ять полеглих у війні в Афганістані
Звісно, якщо зараз воїну-афганцю в обличчя сказати, що він був агресором і окупантом, а моджахеди, які вбивали його бойових побратимів – були жертвами і лише захищалися, то афганець в кращому разі образиться й почне гарячкувати, запевняючи, що все не так. Я розумію, на жаль, що дуже важко визнавати свою провину і причетність до злочину, а військове вторгнення Радянського Союзу було нічим іншим, як державним злочином.
Дотепер це у нас болюча тема, вона і через 30 років є у нашому суспільстві своєрідним табу, про неї не прийнято говорити. Адже тоді доведеться визнавати, що наші воїни-афганці не є героями, а лише окупантами. Нам доведеться визнавати, що у 1979 році, коли спецпідрозділ КДБ СРСР скоїв захоплення президентського палацу в Кабулі – діяв абсолютно так само, як у 2014-му році діяли спецпризначенці ГРУ Росії, коли вони захоплювали будівлю Ради міністрів Криму. І вторгнення радянський військ в Афганістан нічим не відрізняється від російських військ на Донбасі. Що тоді в 1979 році, що зараз в 2014 році – це абсолютно однакова агресія і окупація.
Тому, якщо ми зневажаємо тих зелених чоловічків, які зайшли в Крим – так само маємо ставитися і до наших співвітчизників, які були радянськими воїнами-афганцями. Розумію, що їм те чути неприємно і навіть образливо, але маємо бути чесними насамперед перед собою. Нам колись доведеться визнати, що соромно пишатися участю у війні в Афганістані. Адже виходить, що ми нічим не відрізняємося від росіян, які пишаються своєю участю у захоплені Криму, пишаються тим, що вбивали хохлів на Донбасі…
Читайте також: Влада Афганістану перенесла президентські вибори: відома причина