Про це в ефірі телемарафону розповіла речниця ДБР Тетяна Сапьян. Вона наголосила, що це було непросто витягнути інформацію про затримання Гринкевича від оперативників.
Дивіться також "Що крутіше, ніж сім'я Гринкевичів у СІЗО": у мережі потролили екснареченого Соні Морозюк
Яким був план втікача
Тетяна Сапьян нагадала, що на початку січня у справі Гринкевичів було проведено низку обшуків. Усвідомлюючи всі наслідки, Гринкевич-молодший з того моменту не ночував вдома. А за три дні після обшуків він вирішив втекти за кордон.
За оперативними данними ДБР, з 14 по 16 січня львівський бізнесмен інкогніто перебував у Києві. Він використовував заходи конспірації, щоб його не знайшли. Вже 16 січня йому вдалося виїхати з столиці до Одеси, де він і почав планувати втечу.
Там він активно починає шукати людей, які б за окрему плату погодили нелегально перевезти його через кордон. Підозрюваний планував все це зробити протягом доби. Тобто ми розуміємо, уже були оголошені підозри усім співучасникам,
– зазначила речниця.
Зокрема, три особи отримали підозри в їх помешкання, батько за іншою підозрою перебував у СІЗО. Підозру оголошено було й сину, однак він переховувався. Пошук людей для переправлення за кордон ускладнився через розголос справи. Він встиг найняти людей з відповідними навичками, однак його вчасно затримали.
Затримання Гринкевича
- Правоохоронці затримали сина львівського бізнесмена Ігора Гринкевича близько о 06:50 22 січня. Він перебував в офіційному розшуку він 18 січня. Одразу у день затримання Роману Гринкевичу обрали запобіжний захід. Його відправили під варту до 17 березня 2024 року з альтернативою у вигляді внесення застави у розмірі 500 мільйонів гривень.
- У ДБР зазначили, що Гринкевич не міг не знати, що йому також оголосили про підозру. Весь час, поки він переховувався, той був без мобільного зв'язку – щоб не вистежили. За словами речниці, до правоохоронців зверталось з повідомленнями, що вони бачили підозрюваного. Однак знайшли його саме ДБР.
- У залі суду він пояснив, чому після оголошення у розшук поїхав з Києва – він намагався виправдатися тим, що не було зв'язку. Тобто він не знав про підозру, бо не мав телефону. Він почав переконувати, що не збирався нікуди тікати, а планував доводити правоту у суді.