Історія тривалістю в понад рік
У березні 2022 року на Житомирській трасі російські військові розстріляли чергову родину, яка намагалася евакуюватися. Батьки загинули на місці. Старша донька зазнала поранення ноги, молодша – залишилася неушкодженою. Російські військові прирекли на смерть обох дітей:
- одну – не спромігшись забезпечити надання належної медичної допомоги,
- іншу – просто покинувши в чужому селі.
Читайте також Хто придумав ідею для війни й допоміг Путіну створити армію зомбі
Цілий рік родичі розшукували поранену 15-річну Аріну в Білорусі, надсилаючи офіційні запити компетентним органам держави, українському посольству, Міжнародному комітету Червоного Хреста. Але про смерть онуки дізналися лише нещодавно – після повернення її тіла та проведення генетичної експертизи.
Як Росія вбиває українських дітей
З моменту початку повномасштабного вторгнення росіяни вбили 512 українських дітей, скалічивши ще 1152. Ця цифра є меншою за реальну, оскільки ні Україна, ні міжнародні організації не мають доступу до окупованих територій, щоб задокументувати злочини там.
Росія переважно відмовлялася гарантувати безпеку евакуаційних коридорів, часом прицільно стріляючи в транспорт з позначкою "Діти". Через це загинули десятки маленьких українців. Тих, кому вдалося вижити, Росія "евакуювала" для надання медичної допомоги. Однак ціллю такого вивезення був далеко не порятунок.
Задокументовані випадки вивезення росіянами дітей для "надання медичної допомоги", однак без необхідності такого втручання. Крім того, існують свідчення подальшої насильницької передачі дітей до родин росіян, використання лікарень виключно з метою тимчасового розміщення неповнолітніх задля подальшої депортації або примусового переміщення. Є й докази неналежного надання медичної допомоги, а також збору персональної інформації про стан здоров'я дитини без згоди її законних представників.
Насамкінець, диспансеризація (медичні огляди) за розпорядженням Владіміра Путіна, є однією зі схем вивезення маленьких українців.
Що має робити держава, яка здійснює евакуацію з медичних міркувань
Відповідно до міжнародного гуманітарного права нагальна необхідність, продиктована станом здоров'я дитини, є однією з обставин, яка дозволяє її переміщення. Однак для того, щоб такі дії підпадали під визначення евакуації, вони мають бути тимчасовими, відбуватися після узгодження з законними представниками й державою громадянства неповнолітньої особи.
Цікаво "Нас всі кинули?": що насправді з допомогою від США
Вивезення Аріни Ятюк не може вважатися евакуацією з медичних міркувань. Попри відсутність доступу до висновку про остаточну причину смерті дитини, враховуючи завдані тілесні ушкодження, можна стверджувати, що за умови оперативного надання невідкладної допомоги в Україні, дівчинка могла б вижити. Натомість її депортували в Білорусь, що було невиправданим ризиком.
Причиною поранення дитини є воєнний злочин російських військових. Своєю чергою органи влади Білорусі або ж свідомо намагалися приховати смерть дитини, або ж злочинно бездіяли, не надаючи інформацію родичам Аріни. Крім того, білоруський червоний хрест був зобов'язаний докласти зусиль, аби встановити долю дівчинки на запит Міжнародного Комітету Червоного Хреста, однак не зробив цього. Така поведінка вкотре свідчить про вагомі підстави призупинити членство національного відділення у Міжнародній федерації Червоного Хреста і Півмісяця.
Зауважте Для створення власного "Шахеда" Україні не вистачає дрібниці
Варто підкреслити, що на відміну від Росії, на території Білорусі продовжує діяти посольство України. Компетентні органи влади Білорусі були зобов'язані повідомити державу громадянства дитини про її смерть. У цьому випадку посилання на "наші, російські діти" не працює, оскільки Аріна не мала і не могла мати навіть за законодавством Росії паспорта держави-агресора.
Відповідальність
Діяння російських агентів, зокрема і в Білорусі, мають ознаки відразу кількох міжнародних злочинів та є серйозними порушеннями прав дитини в ході збройного конфлікту. Проте забезпечити покарання винних у їх вчиненні та попередити рецидив – є надскладним завданням.
Компетентні міжнародні організації не акцентують на обставинах вбивства українських дітей, зокрема, прицільних розстрілах з близької відстані. Депортації й примусове переміщення досі перебувають поза доступом моніторингових механізмів ООН.
Росія починала повномасштабне вторгнення з гаслом "8 років нацисти вбивали дітей Донбасу". Але правда в тому, що майже 10 років саме Росія вбиває маленьких українців, і після 24 лютого кількість жертв вже зросла в 4 рази. Росії насправді не потрібні українські діти, тож ті, хто не стане російським патріотом, буде новою мішенню.