Архів
Курси валют
youtube @24
Loading...
google @24
RSS СТРІЧКА
Загальний RSS

Топ новини

Відео новини

Росія відмовилася від політики неприпустимості ядерного шантажу, — Ілларіонов

15:34, 20 січня 2015 13087 Читать новость на русском
Андрій Іларіонов
Андрій Іларіонов / radiosvoboda.org

Екс-радник президента Росії Володимира Путіна Андрій Ілларіонов вважає датою початку російсько-української війни 27 липня 2013 року і припускає, що наступною у підступних планах Путіна є Білорусь.

Про це Ілларіонов розповів в інтерв'ю провідному литовському журналістові Томасу Дапкусу, яке було показане на литовському телеканалі LNK в програмі "ALFA Savaite" у неділю, 18 січня. Телеканал новин "24" отримав ширший доступ до цієї бесіди. Нижче публікуємо повну версію інтерв'ю з Андрієм Ілларіоновим.


 

Т. Дапкус: Ви були радником президента Росії Володимира Путіна. Такі рішення, як війна проти України, агресивні дії проти Балтійських країн, - як приймаються такі рішення? Чи приймає їх Путін особисто, чи його оточення, клани?

А. Ілларіонов: Війна проти України почала плануватися як мінімум з літа 2003 року, тобто за 10 років до того, як вона була реально розпочата. Там багато було різних стадій, принаймні починаючи з початку 2005 року, після перемоги "Помаранчевої революції", перемоги Віктора Ющенка, почалася систематична, масована робота ФСБ по українському напрямку, по створенню осередків сепаратизму і підпільної діяльності на території Криму і Донбасу. З самого початку 2005 року була зафіксована відповідна діяльність у формуванні осередків, постачання зброї, поставки літератури, появи символів так званих Донецької і Луганської "народних республік".

Далі - це 2008 рік, коли Путін заявив уже на зустрічі НАТО в Бухаресті, що Україна - не реальна держава, що половина території належить Росії. Це сказав у присутності десятків лідерів зарубіжних держав, включаючи президента Буша. Того ж місяця, у квітні 2008 року, був опублікований "витік" одного з варіантів розробки Генеральним штабом російських Збройних сил військової операції проти України, в якому була описана послідовність дій мотострілкових, бронетанкових, повітряно-десантних військ із захоплення спочатку Криму, потім східної України, потім центральної України, і це все завершувалося ядерним ударом проти українських південно-східних військ та Києва.

По-справжньому війна була розпочата 27 липня 2013 року, шляхом оголошення про неї паном Путіним у місті Києві під час святкування 1025-річчя Хрещення Русі. Була така ідеологічна, програмна заява Путіна, в якій він сказав, що немає таких народів, як українці та білоруси, є один російський народ і завдання - відновити єдиний державний дах над усіма тими гілками одного великого народу.


Фото: segodnya.ua

Власне, в цей же момент він перестав використовувати правильне у російській мові формулювання "в Україні", яким до цього користувався весь час, і перейшов на формулювання "на Україні", що відповідно до правил російської мови означає, що Україна в цьому випадку не є державою, є лише територією: на Волзі, на Камчатці, на Кавказі, а прийменник "в" використовується з країнами: у Польщі, в Литві, у Франції, в Німеччині, в Сполучених Штатах Америки, в Україні. Таким чином 27 липня 2013 – це початок війни проти України і одночасно початок війни за створення так званого "русского мира" з ліквідації національних держав України і Білорусії. Ми цього ще не бачили, але проголошення цієї операції відбулося вже півтора року тому.

Т. Дапкус: А президент Александр Лукашенко – самостійний лідер чи просто маріонетка Росії?

А. Ілларіонов: Ні, звичайно, він цілком самостійний лідер і, не дивлячись на те, що Росія надає велику кількість субсидій, дотацій білоруській економіці, але він цілком самостійна особа, яка зараз дуже побоюється можливого розвитку ситуації, тому що він прекрасно розуміє, що може статися в тому випадку, якщо почнеться наступний етап здійснення цієї війни і дії будуть перенесені вже на територію Білорусії щодо встановлення контролю над Білорусією. Поки цього ще в таких великих масштабах не відбувалося. Але чому цього не може статися?


Фото: gettyimages.com

Якщо говорити про ту саму війну, то великі кроки – це звичайно 9 листопада 2013року, коли президент Янукович був викликаний на територію Росії, але не доїхав ні до Москви, ні до Сочі, а опинився на одній з військових баз, на якій президент Володимир Путін і, мабуть, інші особи чинили такий сеанс шантажу Януковича для того, щоб Янукович не підписував угоду про асоціацію з Євросоюзом, інакше, як сказав Путін, він відбере спочатку Севастополь і Крим, а потім ще 11 областей України. Так звану "Новоросію", про яку Путін пізніше у квітні 2014 року досить докладно говорив на своїй прес-конференції, а також ще три області України: це Чернігівська, Сумська та Київська разом з містом Києвом.

Наступний етап - це 20 лютого 2014 року, коли почалася чисто військова операція. Спочатку були гібридні операції: санітарна війна, економічна, фінансова, дипломатичний тиск, потім шантаж. 20 лютого 2014, за чотири дні до втечі Януковича з території України, почалася чисто військова операція. Звертаю увагу, що ця операція почалася тоді, коли Янукович був повноцінним легітимним президентом України і перебував у Києві, нікуди не виїжджав. І, тим не менше, російські війська почали цю операцію, а Міністерство оборони Росії записало цю дату на медалі "За повернення Криму" (операція з 20 лютого по 18 березня).

Т. Дапкус: Росія багаторазово нагадувала про те, що у неї є ядерна зброя, яку вона може використовувати. В першу чергу мається на увазі тактичну ядерну зброю, яку можна використовувати проти конвенційних військових сил навіть в Україні. Наскільки це прописано у військовій доктрині?

А. Ілларіонов: Ядерний шантаж - це важливий елемент гібридної війни, поки в якості загрози, як тиск на супротивника, як засіб для того, щоб залякати потенційного противника або реального супротивника. Чи будуть вони готові використовувати ядерну зброю - ми не знаємо, поки цього не було. Але той факт, що нинішня адміністрація, нинішній російський режим відмовився від політики, яку проводили попередні адміністрації не тільки Російської Федерації, а й Радянського Союзу (принаймні в попередні 50 років) після Карибської кризи 1962 року, коли світ був на межі ядерної війни , щодо розміщення ядерних ракет на території Куби, керівництво і Сполучених Штатів Америки, і Радянського Союзу дійшло згоди про неприпустимість використання ядерної зброї і про неприпустимість використання ядерного шантажу. І 1962 - це початок дуже довгих, довгих, важких, дорогих переговорів і створення нової системи ядерної безпеки для того, щоб зменшити ризик виникнення ядерної війни.

Ось ця п'ятдесятилітня робота, яку проводили тисячі фахівців, на яку витрачені мільярди доларів, в рамках якої підписані десятки, якщо не сотні різноманітних угод про запобігання ядерного конфлікту, ось цей більш ніж піввіковий період закінчено в 2013-2014 роках, коли кремлівський режим перейшов до відвертого шантажу ядерною зброєю не тільки інших ядерних держав, а й неядерних держав. Буквально в останні дні минулого, 2014 року була змінена військова доктрина Російської Федерації і колишня позиція, відповідно до якої Росія може застосовувати ядерну зброю тільки в тому випадку, якщо на неї нападають за допомогою ядерної зброї, це змінено зараз. Надано право Росії застосовувати ядерну зброю першою, в тому числі проти неядерних держав, у тому числі в тих випадках, коли події в цих інших державах загрожують, як там було сказано, інтересам Російської Федерації.

Т. Дапкус: Не минуло багато часу з того дня, як олігарх Михайло Ходорковський був відпущений з 10-річного ув'язнення, але його виступи вже збігаються із заявами Володимира Путіна.

А. Ілларіонов: Те, що він говорив на "Вільнюському форумі інтелектуалів" - це точно відповідає тому, що говорить Путін. Принаймні за п'ятьма основними пунктами, він замість визначення "російська війна проти України" або там "Кремлівська війна", або "Путінська війна", або "агресія проти України" постійно користувався терміном, який був введений спецслужбами і пропагандистською машиною Кремля для впровадження не тільки в російське середовище, а й у світове – назва "українська криза", тим самим переводячи стрілки на Україну і заперечуючи абсолютно будь-яку вину російської сторони. А коли йому було поставлено це питання, він наполягав на тому, що термін "українська криза" правильний. Тим самим він свідомо приймає рішення використовувати термін, яким користується Путін, Лавров, Кисельов, Проханов та інші діячі Кремля. Щодо санкцій, він неодноразово говорив і сьогодні ще раз повторив, що, з його точки зору, санкції спрямовані проти російського народу, російського суспільства, російської економіки. Це не правда. Це не відповідає дійсності. Введені Заходом санкції спрямовані проти окремих осіб і компаній.


Фото: theguardian.com

Пан Ходорковський у своїх останніх виступах протягом чотирьох місяців дуже багато часу присвячує ідеї. Спілкуючись з Європою, Заходом, пропонує пом'якшити санкції, поступово скасовувати санкції і через якийсь час повністю скасувати санкції. Власне, це позиція Путіна. Але пан Ходорковський майже нічого не говорить про те, через що були введені навіть такі обмежені і малоефективні санкції, а саме - російська агресія проти України, саме - військові дії на Донбасі, саме - окупація і анексія Криму. І він нічого не говорить про те, щоб ці дії були припинені, російські війська були б виведені, окупація була припинена, а Крим був би повернутий законному власнику. А на питання: чому він таке не робить, він став пояснювати, в результаті чого стало ясно, що його позиція полягає в тому, що Крим повинен залишитися в межах Росії. Більше того, він підкреслив, що в той час, коли, як він сподівається, він стане Верховним правителем і під час так званого проміжного періоду на протязі двох років, він не збирається повертати Крим, збирається займатися якимось там юридичним крючкотворством, яке навіть сьогодні, як йому здається, не призведе до повернення Криму Україні. Природно, така позиція публічно сформульована і заявлена, при чому неодноразово в різних місцях, звичайно, породжує питання "Чому?". І на Форумі ця стурбованість позицією Ходорковського з ключових питань порядку денного була висловлена. Відповідь Ходорковського полягала саме в тому, що він вважає це правильним і буде продовжувати цю позицію займати.

Т. Дапкус: Чи є якась угода з Кремлем?

А. Ілларіонов: Протягом десяти років Михайло Ходорковський перебував у в'язниці, вів себе виключно гідно, породив величезну повагу і в Росії, і за межами Росії за свою поведінку. Багато виступали за його звільнення, вважаючи це політичним переслідуванням і дуже багато хто був радий, коли він був звільнений, навіть таким незвичайним чином. Але зараз Михайло Ходорковський вийшов на свободу і його участь в інформаційних процесах виявляється на стороні нинішньої кремлівської влади.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Коментарі
СЛУХАЙ ON AIR
РАДІО МАКСИМУМ Радіо Максимум
ЧИТАЧІ РЕКОМЕНДУЮТЬ
Більше новин
Новини інших ЗМІ
При цитуванні і використанні будь-яких матеріалів в Інтернеті відкриті для пошукових систем гіперпосилання
не нижче першого абзацу на Телеканал новини «24» — обов’язкові.
Цитування і використання матеріалів у оффлайн-медіа, Мобільних додатках, SmartTV можливе лише з письмової згоди Телеканалу новин «24».
Матеріали з маркуванням «Реклама» публікуються на правах реклами.
Усі права захищені. © 2005—2017, ПрАТ «Телерадіокомпанія “Люкс”», Телеканал новин «24»
Залиште відгук