Що ж… Так, це правда. Одна така бригада – 49 ОДШБр – вже діє у складі 58-ї загальновійськової армії Південного військового округу Росії. Її зона відповідальності – Запорізька область.
Читайте також Як нападки на журналістів віддаляють Україну від майбутнього в ЄС
У Росії відроджують десантно-штурмові бригади
Перш ніж робити якісь поспішні висновки, слід розуміти кілька дуже важливих моментів.
Перший момент. В ОДШБр немає нічого незвичайного і нового, адже це підрозділи, які були у складі сухопутних військ радянської армії. Важливий момент, ці підрозділи підпорядковувалися командуванню армії, а не командуванню ВДВ. Цей момент варто запам'ятати, він стане у пригоді через кілька абзаців.
Другий момент. Це не перша спроба відтворити ОДШБр у російських військах. Цей експеримент проводився щодо 31 ОДШБр, але при збереженні її у підпорядкуванні командування ВДВ.
Третій момент. За час повномасштабної війни в Україні російська десантура показала вкрай низьку ефективність у межах свого функціонала – висадки десантів. З понад 30 повітряно-десантних операцій вдалою виявилася лише одна – у Гостомелі. Решта провалилася.
Цікаво, як вони виявлять себе зараз, коли лінія бойового зіткнення не лише прикрита засобами ППО, а й підрозділи вже штатно мають ПЗРК?
При цьому, проведене в Гостомелі десантування, у російських колах вважається успішною операцією виключно завдяки застосуванню ВДВ як окремого роду військ.
Тут виникає четвертий момент, у межах якого слід згадати про перший.
Наприкінці грудня у районі Івановського інтенсифікувалися дії у виконанні 11 ОДШБр. Здавалося б, нічого дивного, але нюанс у тому, що 1 грудня 11 ОДШБр вивели зі складу 36-ї загальновійськової армії Східного військового округу. Її разом із 56 та 83 ОДШБр додали до складу формування ВДВ для централізації управління десантними військами.
Зауважте Це як Святий Грааль або чому США та Китай полюватимуть за знаннями зі збиття А-50
Російська десантура намагалася абстрагуватися від решти родів військ "сухопутників" і перетворитися на щось схоже на незалежне за командуванням формування у складі ЗС Росії. Централізація управління десантними військами є першим кроком з відділення цих підрозділів, які на ходу вистрибують з транспорту з криком "Гойда!", від усіх інших складових не тільки з перспективою створення свого центру управління, але й зі своїм бюджетом.
Битва за корито між російськими військами
Саме Іванівське для командування ВДВ є місцем, де можуть показати ефективність цієї концепції. Тобто швидке захоплення села в першому кварталі 2024 року буде для ВДВ пріоритетом. Задля доказу живучості цієї концепції, але, в першу чергу за можливість отримати велике іменне корито, вони готові стерти 11 ОДШБр з далекого Улан-Уде, в "нуль", але досягти результату в максимально стислий термін.
І ось, у межах цього, фактично, розколу, у російських військах, виникають ОДШБр, які не є наслідком пошуку нового методу ефективного застосування військ, а банальною битвою за корито.
Усередині російської армійської структури почалася боротьба за корито не просто між видами збройних сил, моряками, сухопутниками та авіацією, а й внутрішній поділ родів військ, за принципом, такого собі внутрішньоструктурного ПВК, зі своїм командуванням і своєю годівницею, але при цьому вони є регулярною армією.
Фраза про те, що з часом у Росії кожен матиме свою армію, набуває нових граней.