Крім того, що більшість із нас вважають гнів негативною емоцією, ми ще й призвичаїлися заспокоюватися одразу, як тільки відчуваємо його: "треба заспокоїтися"; "мантра: я спокійний, я не гніваюся"; "вип'ю води й заспокоюся"; "продовжу, коли заспокоюся..." Це лише невеликий перелік фраз із нашого внутрішнього монологу.
Читайте також: Хай прибуде з вами сила: чому здоровий сон необхідний для роботи мозку
Про еволюційну роль гніву
Ми, ігноруючи гнів, змушуємо себе рухатися далі. А дарма.
Поговорімо сьогодні про діалог – наш із гнівом і гніву з нами. Саме так можемо почути, що нам говорить розум, коли ми відчуваємо щодо чогось чи щодо когось гнів.
З точки зору еволюції, гнів попереджає нас про загрозу або несправедливість (що з позиції мозку і є самою загрозою). Наше серце б'ється сильніше, у когось червоніє обличчя, твердіють м'язи. У такий спосіб мозок акумулює всі ресурси, готуючись до захисту.
У відповідь на гнів виникає думка, яка стає каталізатором рішення, що визначає, якою буде поведінка.
Гнів – думка – стан – рішення – дія – результат.
Розберімо на прикладі
Ви стоїте в черзі, чемно витримуючи дистанцію з іншими людьми. Раптом чоловік, упевнено крокуючи крізь усю чергу вперед, намагається стати прямо перед вами. Він зачіпає вас плечем, у вас випадає з рук і дзвінко розбивається об підлогу пляшка улюбленого брюту. Плече болить, одяг мокрий, пляшка розбита. Коментар "нахаби": "Перепрошую, мені дуже потрібно".
Ось перелік лише кількох можливих ваших реакцій:
1. "Він вважає себе найрозумнішим. Нахаба!"
2. "Його невихованість ледь не покалічила мене".
3. "Немає нормальних людей – самі нахаби".
4. "Я тут був першим. Він не повинен бути першим за мене".
5. "Невихована істота".
6. "Він, напевно, поспішає і зачепив мене випадково".
7. "У нього, певно, щось сталося. Бідося".
8. "Бідний, йому незручно й через те, що зачепив мене, і через те, що розбилася пляшка".
Зверніть увагу! Простий рецепт щастя: як побороти стрес і не нашкодити серцю
Зауважте, що поки не йдеться про подальші дії ні з боку порушника правил черги, ні інших учасників, ні вас.
Одна із вищезазначених думок (або схожих на них) виникає моментально. Поділимо всі тези умовно на дві категорії:
- 1-5 – дезадаптивні;
- 6-8 – адаптивні.
Останні три реакції вас швидко заспокоять, натомість перші п'ять викличуть різку і, можливо, агресивну реакцію з вашого боку.
Варто зазначити, що жодна із перелічених думок не є відповіддю на питання: "Чому людина так вчинила?" Усі вони – припущення, які, імовірно, спровоковані власними упередженнями.
Не втрачайте контроль над собою
Проблема з гнівними думками полягає в тому, що вони блокують нашу здатність "тверезо" мислити й змушують нас реагувати реактивно – зміщувати гнів на себе чи на інших.
Повернімося до наших думок у відповідь на реакцію. Дослідження когнітивно – поведінкової психології доводять, що ті з нас, хто більш схильний до першої групи думок, у відповідь на гнів, гніваються протягом життя значно більше. Ми також схильні агресивніше реагувати. Більш того, ми загалом переживаємо більше негативних емоцій і агресії, нам важче підтримувати дружні й професійні стосунки через нашу різкість.
Тим із нас, для кого притаманні "адаптивні" думки, легше пережити гнів, легше дратуватися, простіше сприймати "інакшу" поведінку оточення.
Замість висновків:
1. Сам по собі гнів – природна реакція мозку на відчуття загрози чи несправедливості.Через те, що справделивість і загроза – поняття суб'єктивні, причини гніву в кожного свої.
2. "Тут немає чого гніватися", "Чого ти злишся?" – не корисні фрази, які, крім іншого, зменшують рівень довіри один до одного, тому що такі формулювання знецінюють почуття іншої людини.
Цікаво: Що руйнує плани на майбутнє?
3. Гнів стає справжньою проблемою, лише коли ми не керуємо ним. Проблема полягає в тому, що ми стаємо керовані ним. Говорити про усвідомленість наших дій і рішень у стані гніву не доводиться.
Навичка управління гнівом заключається в умінні керувати думками.
4. Незважаючи на те, що вибух гніву повідомляє нам про загрозу – навіть просто на рівні нашої репутації, – саме думки, які ми усвідомлюємо за відчуттям гніву, визначають, як ми реагуємо.
5. Хоча ми схильні вважати наші емоції та думки унікальними, це не так. "Злі" думки напрочуд універсальні, і вони, як правило, повторюються. Це означає, що задача вивчити свої типи гнівних думок абсолютно реалістична для кожного. Важливі намір і дисципліна.
6. Протиотрутою для злих думок є емпатія. Намагайтеся час від часу "взувати взуття" того, на кого гніваєтеся. Ви легше сприйматимете природу його вчинку.
7. Оскільки будь-яке припущення щодо причин поведінки, яка викликає в нас гнів, є лише припущенням, то абсолютно точно варто надавати перевагу адаптивним думкам. Не заради інших! Заради себе, свого емоційного здоров'я і якісних, усвідомлених рішень.