Це через вплив стресу на пам'ять. Ми використовуємо пам'ять не лише для того, щоб пригадувати минуле, але й спираємось на спогади, щоб планувати майбутнє.
Рекомендуємо! Побороти прокрастинацію можна: пояснюємо як це зробити за 25 хвилин
У стані стресу ми не здатні спиратися на когнітивні системи, які лежать в основі пам'яті, ми не спроможні "діставати" з досвіду власні моделі поведінки, які дозволять вирішувати проблеми ефективніше й швидше.
Дослідники провели ряд експериментів, у яких через МРТ вони відстежували зв'язок між поведінкою учасників й активністю мозку. Учасники експерименту здійснювали віртуальні прогулянки різними містами. Після того, як більшість звивистих маршрутів стали добре знайомими учасникам і вони їх легко впізнавали, науковці попросили учасників спроєктувати шлях самостійно до одного із зазначених пунктів.
Щоб перевірити вплив стресу на проєктування шляху, учені перед виконанням завдання попередили частину учасників про можливий незначний удар елекртичним струмом під час прокладання маршруту. Було зазначено, що можливий удар електричним струмом аж ніяк не повязаний із виконанням завдання.
Ті учасники, яких попередили про можливий електричний шок під час проєктування маршруту до точки призначення, частіше відходили від раніше вивченого маршруту. Учасники, яких не попереджали про можливу загрозу електричним струмом, демонстрували швидше й активніше прокладання маршрутів до точки призначення, спираючись на попередні подолані маршрути.
До початку шляху учасників віртуально тримали на вихідній позиції. Сканування мозку учасників під час очікування старту показало, що гіпокамп тих, хто відчував стрес від можливого удару струмом, був менш активним. Саме гіпокамп мав би бути активованим під час пригадування учасниками подоланих раніше маршрутів. Активність у лобно-тім'яних ділянках також була низькою. Саме ці ділянки приводять нервові процеси у відповідність до поточних цілей.
Проведена робота показала науковцям, що стрес ускладнює пошук і використання спогадів, що необхідні для проєктування майбутнього.
Експериментатори вважають, що це дослідження вперше показує, як руйнування мережі лобових часток гіпокампу через стрес переводить пам'ять в автономний режим під час процесів планування.
Головний висновок: плани на майбутнє залежать від того, у якому стані ми плануємо.
Зверніть увагу! Помиляйтесь! Чому це важливо під час навчання
Основні takeaways:
1. Наше майбутнє залежить, серед іншого, від того, наскільки ми уявляємо (плануємо) те, що хочемо отримати.
2. Для того, аби ефективно планувати майбутнє, головною передумовою (з огляду на нові дослідження) є психоемоційний стан, у якому ми перебуваємо під час планування.
Перебуваючи в стресі, ми втрачаємо можливсіть уявити бажане майбутнє через обмежену здатність спиратися на позитивний досвід.