Кого Україна віддала окупантам
Нещодавно пройшов довгоочікуваний обмін полоненими, або як їх ще називають "утримуваними особами" між Україною та ОРДЛО. На жаль, всіх на всіх, як хотіли, обміняти не вийшло, адже бойовики псевдореспублік і росіяни, як ми бачимо, домовленостей не дотримуються.
Советуем ознакомиться! Великий обмін полоненими між Україною та бойовиками: усе, що відомо – фото, відео
Мене це не дивує, хоча, по-людськи, дуже хотів би, щоб з російських буцигарень та з полону так званих республік повернулися всі наші військові та цивільні, які утримуються там незаконно.
Тож новорічний обмін вийшов нерівноцінним: Україна отримала 76 своїх громадян, серед яких – 12 військових. Це дуже мало. Натомість бойовикам віддали 124 особи, серед яких підозрювані або навіть вже обвинувачені у тероризмі та інших тяжких злочинах.
Дивіться фото, як зустрічали українців з полону у "Борисполі":
Журналісти "Слідство.Інфо" отримали у своє розпорядження списки тих, кого Україна віддала в ОРДЛО, і опублікували більше ніж чотири десятки прізвищ тих, кого російська сторона так зажадала отримати на обмін. Важливо знати ці прізвища, і далі ви зрозумієте чому.
Україна передала ОРДЛО 124 людини, серед яких 17 іноземців, більшість з яких, правильно, – росіяни. Також там є білорус Дмитро Новіков, який воював проти української армії, і громадянин Бразилії Рафаель Лусваргі.
Рафаель Лусваргі
Що відомо про Рафаеля Лусваргі? Він воював проти наших військових у Донецькому аеропорту, після чого отримав поранення, був схоплений СБУ. Потім його начебто судили, але зрештою він став вільним. І наприкінці квітня 2018 року його знайшли журналісти "Радіо свобода" в чоловічому Свято-Покровському Голосіївському монастирі УПЦ (Московського патріархату). А потім представники С14 передали бразильського бойовика знову СБУ. Пізніше Лусваргі був визнаний винним в участі у незаконних збройних формуваннях в Україні й терористичній організації і засуджений до 13 років позбавлення волі.
Яскраві персонажі, правда? Ідемо далі – пам'ятаєте вбивство нашого контррозвідника полковника Олександра Хараберюша у Маріуполі? Жінка, яка підкладала вибухівку під авто полковика передана по обміну ще восени, а от двоє інших, причетних до цього злочину, отримали по 12 років і теж були відправлені в ОРДЛО.
Олександр Хараберюш загинув від вибуху у власному автомобілі
Також обміняли трьох підривників "Ходи гідності" у Харкові у 2015 році. Тоді загинуло 4 людини, серед яких неповнолітня дитина та правоохоронець. Терористам присудили довічне ув'язнення.
Що відомо про теракт у Харкові?22 лютого 2015 року під час мирного маршу, присвяченого пам'яті героїв Небесної Сотні, біля Палацу спорту стався вибух, згодом кваліфікований як теракт. Він забрав життя чотирьох харків'ян 52-річного Ігоря Толмачова, 37-річного Вадима Рибальченка, 15-річного Данила Дідика та 18-річного Миколи Мельничука.
Ще один зі списку –це той самий "дєдушка" Микола Рубан, який у 2016 році приніс на блокпост у Станиці Луганській для наших військових трилітрову банку меду, в якій була замаскована вибухівка. Після того, як хлопці відмовилися пригощатися, банку із вибуховим пристроєм, який дід встиг активувати, залишив на лавці біля них, і пішов собі.
Микола Рубан
Внаслідок вибуху тоді загинув один українській військовий, ще троє отримали поранення. Микола Рубан був засуджений до 15 років позбавлення волі, але отримав свободу внаслідок обміну, фактично, під ялиночку.
Цей список злочинців довжелезний, тому пропонуємо ознайомитися із ним на сайті "Слідство.Інфо"
Маємо із десяток вбивць, які отримали вироки, майже 20 підривників різних напрямків – починаючи від тих, хто отримавши із Росії фінансування, підготували в Одесі вибухи волонтерських центрів допомоги армії та проукраїнських організацій, та закінчуючи тими, які підривали різні об'єкти інфраструктури, щоб нашкодити українській стороні.
Також ми віддали 5 "беркутівців", яких звинувачували у вбивствах беззбройних мітингувальників на Майдані 20 лютого 2014 року. І те, що віддали – зрозуміло, але не зрозуміло, чому віддали без вироку суду. Чому суспільству цього не пояснюють? Чому такою ціною можливе повернення наших громадян?
"Беркутівці", яких віддали окупантам
Ба більше, пізніше журналісти також опублікували нову порцію прізвищ тих, кого ми віддали на обмін. І серед них такі особи, які обвинувачувалися або, за даними слідства, були засуджені за побутові вбивства та грабежі, тобто, до війни вони взагалі не були причетні.
Та що цікаво, Валерія Лутковська, представниця нашої держави в підгрупі Тристоронньої контактної групи раніше застерігла від оприлюднення всіх цих прізвищ, бо це, мовляв, персональна інформація. Пані Валеріє, я тут не просто не згодний, як громадянин цієї держави, я вимагаю назвати імена всіх злочинців, яких Україна віддала на обмін. Я глибоко переконаний, що ви, що влада зобов'язані розказати своїм громадянам, кого саме отримали в обмін наші вороги. Ви вважаєте, що суспільству це нецікаво? Ви дуже помиляєтесь.
Катування українців у тюрмах окупантів
Хочу підкреслити, що я особисто вітаю повернення 76-х українців. Хоч це набагато менша кількість, ніж нам обіцяли. Досі близько сотні українців незаконно ув'язнені на території Росії, кажуть в нашому МЗС. Зараз свята вони проводять у в'язниці. А на території фейкових республік досі незаконно утримуються майже 300 українців, цю цифру озвучила пані Лутковська.
Яких тортур вони там зазнають просто зараз, можна лише уявити. Та звільнені з полону українці потроху починають розповідати про жахіття, які їм довелось пережити.
К слову: Слава Богу, залишився живим: звільнений з полону бойовиків розповів про пережите
Ось фрагмент із розмови головного редактора видання "Цензор.нет" Юрія Бутусова з колишнім полоненим (цитую мовою оригіналу):
Меня вначале избили при задержании – приехал сам (так называемый) "министр МВД". Били ногами, серьезно повредили кадык, руки, ребра, сотрясения. Затем передали в ФСБ, они не стесняются о себе говорить. Меня пропустили через "конвейер". Вначале тебя "подвешивают на тапик" – это от названия телефонного проводного аппарата ТА-57. К пальцам, к мошонке, к ушам подсоединяют провод и пускают ток. Только не как в кино, никто не выключает, чтобы спросить, что ты хочешь сказать. Бьют током пока не отключаешься.
Отакий він "рускій мір" – безжальний, водночас боягузливий, трусливий, огидний і, особисто для мене, – чужий. Для мене і для багатьох, думаю.
Саме тому я закінчу свій блог останнім реченням того самого полоненого, який розповідав про тортури струмом: "Если честно, мне очень помогала держаться мысль, что если останусь живым, смогу когда-нибудь туда вернуться. Я сейчас буду лечиться. Меня не сломали. Я всех запомнил". Дякую тобі і таким як ти, що вижив.
І так – ми все запам'ятаємо це і не пробачимо. Бо вірю, що в Україні з'явиться свій маленький відділ або, якщо хочете, загін, який пригадає кривдникам України кожну нанесену ними шкоду. І неважливо, в якому куточку світу вони би в цей час не перебували.